Як правильно трактувати?

Нещодавно в актовому залі Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України відбувся круглий стіл з красномовною назвою «Дискурс революції гідності». На ньому науковці з різних галузей (в основному філософи) обговорили інтерпретацію подій на Майдані зими 2013-2014-го років, які ми називаємо «Революція гідності». Слід зазначити, що в даній установі вже не вперше проводиться подібний дискурс. «Повертатись до «проблем Гідності» - це наш обов’язок, наше покликання» - розпочинаючи обговорення, зауважив директор інституту, академік Мирослав Попович.

На подію прийшло чимало людей (близько півсотні відвідувачів), що здивувало навіть організаторів. «Не очікував такого інтересу до даної тематики» - з посмішкою на обличчі сказав доктор філософських наук та головний редактор часопису «Філософська думка» Сергій Пролеєв. Він відзначив, що «формат круглого столу на очах переростає в конференцію» та відразу ж запропонував зібрати такий тематичний з’їзд восени цього року. Саму ж суть обговорення представила автор ідеї та координатор проекту «Дискурс Революції Гідності» - Іламі Ясна. Вона заявила, що проект передбачає створення «історико-семантичного словника (робоча назва «Семантика війни, український контекст»), котрий сприятиме більш точному тлумаченню тих подій – як в Україні так і за кордоном. Майдан та його наслідки потребують суттєвих новацій у словнику політичного і соціально-наукового дискурсу». За її словами, проект триватиме приблизно рік і має завершитись презентацією нового тезаурусу на форумі видавців у Львові українською та англійською мовами.

Ініціативу створення такого словника підтримали усі учасники дискусії. Зокрема, доктор філософських наук Вахтанґ Кебуладзе, у своїй доповіді «Інтерпретації Майдану», сказав: «З досвіду обговорень подій на Майдані і того, що відбулось пізніше, я відчув, що є дуже багато різних інтерпретацій, які конкурують одна з одною, густо часто навіть заперечують одна одну». Він пояснив: «Я багато говорив з людьми під час Майдану й після. Інтерпретація різна через різні «передрозуміння». І це не означає, що хтось бачить адекватніше, ніж інший». З іншого боку, Вахтанг закликав «не зважати на інтерпретацію тих подій громадян РФ. Треба чітко розуміти, хто є наш ворог».

Свою позитивну оцінку цій ідеї дала ще один гість-доповідач заходу, директор Фонду «Демократичні ініціативи», кандидат філософських наук Ірина Бекешкіна. Вона висловила думку про те, що доповнювати лексичний запас мови через бажання більш точно та барвисто описати історичні події на Майдані – абсолютно нормальна, навіть необхідна пропозиція. «Свого часу Вільям Шекспір вніс в англійську мову 2200 слів. Очевидно, що й за його часів англійська мова мала багатий лексичний запас, але митцю його не вистачало. Йому не вистачало наявних на той час слів, щоб втілити на папері ввесь той «космос», що був у нього в голові». На думку філософа, подібна ситуація спостерігається зараз в Україні навколо «Євромайдану»: «У людей немає слів, щоб це описати».

На круглому столі підняли питання чи можна вважати Майдан революцією? Цікаву думку з цього приводу висловив доктор історичних наук, завідувач відділу історії Української революції 1917-1921рр. Інституту історії України, Владислав Верстюк. «Теперішнє впливає на майбутнє», - з таких слів він почав свій виступ. Науковець пояснив, що «працюючи на Грушевського, 4 і, перебуваючи «в полі Майдану», я став безпосереднім свідком тих подій. І можу сказати, що той Майдан зміг дещо змінити моє ставлення до революції 1917-1921-го років». Він нагадав, що тоді, ще до приходу до влади більшовиків, у лютому 1917-го відбулась «демократична революція» в Російській імперії. Самодержавство було повалено, що викликало ейфорію в людей. Вони вважали, що революція відбулась. «На вулицях найпоширенішими словами були народ, свобода, воля, демократія. Вони звучали на кожному кроці, але трактувались по-різному. Чим це тоді все закінчилось, гадаю, ви знаєте: прихід до влади більшовиків, тоталітаризм, деспотія». На думку Верстюка, «революція має, в першу чергу, відбутись у головах людей». Надзвичайно влучні слова. Особливого змісту вони набувають тоді, коли бачиш, як одна й таж людина спочатку кричить на все горло про шалений рівень корупції у владних структурах, при цьому, добровільно дає хабара за отримання, приміром,  водійського посвідчення, бо «немає часу ходити на курси і складати іспити». Подібних прикладів можна навести чимало…

Тобто, по суті, виходячи зі думок експертів, можна зробити такий висновок: люди в Україні абсолютно по різному ставляться до подій на Майдані Незалежності взимку 2013-14-го років і бачать «скелети в шафі» у всіх, окрім себе. Деякі учасники та прихильники того процесу переконані, що революція таки відбулась, інші ж вважають, що їх зрадили. І це далеко не повний спектр думок, що вирують навколо теми «Євромайдану» в Україні. Наприклад, Вахтанг Кебуладхе сказав: «Для мене нічого ще не скінчилось. Для мене все ще продовжується. Революція в 2014-му році тільки почалась». І саме з цієї причини був організований «Дискурс Революції Гідності». За ідеєю організаторів, у ході живої дискусії експертів має народитись «спільний знаменник», який допоможе суспільству дивитись Майдан та його наслідки «з одного берега річки». І цим знаменником має стати історико-семантичний словник «Семантика війни: український контекст». У його обговорені та утворені, на думку доктора філософських наук Анатолія Єрмоленка, має прийняти участь все суспільство. «Ми всі є суб’єктами критики та дискурсу Майдану».

Слід зауважити, що за словами координатора проекту Іламі Ясної, «це лише перший захід в межах проекту, попереду ще чимало цікавого!».