Як розвиваються ракетні війська та артилерія ЗСУ?

Сьогодні в Україні відзначається День ракетних військ і артилерії та День інженерних військ. Відповідний указ президента був виданий ще 31 жовтня 1997 року. Привітали з професійним святом ракетників, артилеристів та військових інженерів і Президент, і прем’єр. Петро Порошенко наголосив, що «завдяки вашій мужності та героїзму обороноздатність ЗСУ підвищується з кожним днем», а Володимир Гройсман підкреслив, що вони «основа міцності нашої армії».

З нагоди святкування Петро Порошенко в цей день побував в с. Дівичкі Переяслав-Хмельницького району Київської області, де заявив: «Вже зараз ми повинні перейти на принципи, які домінують серед наших країн-партнерів, членів Північноатлантичного альянсу – НАТО... Ключова характеристика – це точність. Сьогодні українська артилерія повністю відповідає цим вимогам. Ми впевнено просуваємося цим шляхом».

Глава держави повідомив, що в цьому році Збройні Сили отримали понад 600 одиниць зразків ракетно-артилерійського озброєння, більше 250 одиниць приладів нічного бачення і інших сучасних зразків озброєння. «За цей період були прийняті на озброєння або допущені до експлуатації переносний комплекс «Корсар», безпілотні авіакомплекси «Фурія», «Fly Eye», - сказав Президент.

Петро Порошенко також відзначив велику кількість проблем в ЗСУ: «Це стосується проблем відновлення і модернізації озброєння, забезпечення боєприпасами, створення навчальних артилерійських центрів підготовки фахівців і проведення процесу їх підготовки в повній відповідності з реальними потребами українського війська і стандартами НАТО. У зв’язку з цим, нам потрібно і надалі нарощувати інтенсивність і якість підготовки українських артилеристів».

Яким чином це відбуватиметься? Про це в інтерв’ю «Урядовому кур’єру» розповів командувач ракетних військ і артилерії (РВіА) ЗСУ В’ячеслав Горбильов. Зупинимося детальніше. «Ми пропонуємо зробити посади командирів вогневих взводів сержантськими і готувати сержантів-професіоналів, - розповідає генерал-лейтенант. - Приміром, якість вишколу офіцерів, які закінчили тримісячні підготовчі курси, ненабагато відрізнялася від рівня лейтенантів, які пройшли трирічне навчання. Сержант, закінчивши спецкурс із меншим часом і ресурсом, витраченим на науку, стає командиром другого вогневого взводу».

«Нині бракує приблизно тисячі офіцерів саме нижчої ланки – лейтенантської, - продовжує В’ячеслав Горбильов. - Причин цього багато. Приміром, 2014-го і навіть 2015-го випуск таких фахівців не перевищував 30 осіб на рік на всю нашу артилерію. Тепер нарощуємо нашу потугу в підготовці. Збільшено держзамовлення на підготовку таких фахівців, а це понад 250 на рік. Звісно, за навчання ці хлопці взялися 2016-го, тому початок виходу у війська молодого поповнення очікуємо не раніше 2020-го».

«Дефіцит кадрів поки що покриваємо за рахунок курсів підготовки сержантів, які мають вищу освіту, що за три місяці отримують офіцерське звання молодшого лейтенанта, і призначенням сержантів загалом без вищої освіти на офіцерські посади, - каже командувач РВіА. - Іншого виходу нема. Звісно, приходять люди із запасу – резервісти. Триває створення міжвидового центру підготовки підрозділів РВіА, а весь 2017-й постійно відбувалися навчання бригадних артилерійських груп на полігонах. Полігонну інфраструктуру й надалі потрібно насичувати сучасними засобами технічної підготовки, тренажерами, імітаційними системами».

Тепер що стосується артилерійського озброєння. «Суть концепції розвитку вітчизняної артилерії така, - поямнює генерал-майор. - Ми пропонуємо поступовий перехід на калібр 155 мм. І це вже однозначне рішення. Більше скажу: існують системи, які розглядаємо як перспективні саме під такі боєприпаси. Ці заряди, які виготовляють наші партнери в НАТО, мають картузний принцип заряджання. Тобто заряд, що штовхає снаряд, згорає без гільзи, нічого не залишаючи. Виробництво нових снарядів відбуватиметься саме під такий спосіб заряджання. І не лише згаданих калібрів – їх номенклатура буде доволі широкою».

«Ми не перший рік зацікавлено спостерігаємо за динамічним розвитком польської САУ калібру 155 мм Krab, що недавно перебувала серед основних експонатів виставки «Зброя та безпека – 2017», - розповідає В’ячеслав Горбильов. - Вона відповідає всім натовським стандартам. Польські колеги пропонують нам Krab як найліпший варіант заміни самоходок радянського взірця, попри високу вартість такої платформи. На відміну від теперішніх українських САУ, він веде вогонь у режимі MRSI, тобто за 30 секунд виконує 5 пострілів. І швидше змінює позицію, щоб не втрапляти під ворожу відповідь. Krab вражає цілі осколково-фугасними снарядами на відстані до 30 км, а МСТА-С – максимум 25 км».

«Треба чітко уявляти призначення автоматичної системи управління вогнем, - наголошує командувач РВіА. - Ми хочемо бачити щось на кшталт того, що є в наших польських друзів. Знову згадую Krab – у ньому працює система управління артвогнем TOPAZ теж польського виробництва. Кожен командний пункт обладнано комп’ютерним терміналом зі встановленим програмним забезпеченням, що дає змогу керувати артилерійським підрозділом у режимі реального часу без потреби віддавати усні команди по радіо. Існують варіації TOPAZ для гармат і гаубиць різного калібру. Система взаємодіє з аналогічними мережами на різному рівні управління. Навіть якщо комп’ютер командира вийде з ладу, розрахунки воюватимуть в автономному режимі. Тепер адаптуємо TOPAZ під наші умови».

«Розпочинаємо і закупівлю систем управління вогнем артилерії (СУВА), що здатні координувати дії підрозділів, оптимально встановлювати цілі, ефективно управляти вогневою підтримкою, автоматично обробляти вхідні дані, - продовжує В’ячеслав Горбильов. - Ще один цікавий комплекс автоматизованого управління вогнем артилерійської батареї – ArtOS. Він значно скорочує час роботи артбатареї на етапі від виявлення цілі до відкриття вогню по ній, як і перебування на вогневій позиції. Комплекс має чотири термінали: командира, старшого офіцера батареї, командира гармати і навідника. ArtOS ми починали розробляти ще позаторік».

Зі слів командувача українських РВіА можна зробити висновки, що в даному питанні ЗСУ, зокрема, роблять ставку на польське озброєння. Чому? Чи є можливості в українського ОПК виробляти власну військове озброєння, яке б відповідало стандартам НАТО? Відповідає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК:

- Наш противник цими питаннями опікувався досить довго і системно. Тому російські модернізовані системи артилерії мають на 20% більшу дальність ніж українські. Відповідно нам хочеться вирівняти цей паритет, а ще краще, щоб наші артилерійські системи були потужнішими. З позитивних моментів, які можна сказати про наш оборонний комплекс, це те, що в 2016 році було прийнято рішення одразу по двом важливим проектам. Один стосується артилерії, який називається «Вільха» - це модернізація ракетних систем залпового вогню. Є велике очікування, що така зброя наступного року в Україні вже з’явиться, питання лише в тому, наскільки швидко буде опановано серійне виробництво. Другий проект називається «Нептун». Він більш потужний, і скоріше складе основу українського неядерного щиту стримування.

 Вважаю звернення до польської сторони у вирішення потреб українських артилеристів виправданим, тому що війська потрібно озброювати не тільки на завтра, а вже сьогодні. В даному питання має бути комбінований підхід, коли частину озброєння ми будемо виробляти самі, а частину закупати. До вітчизняних проектів, до речі, ще можна додати проект «Грім», який реалізується за рахунок коштів Саудівської Аравії. Коли він буде готовий, його цілком можна використати і для потреб ЗСУ. Це ще один оперативно-тактичний комплекс, який також може скласти неядерний щит стримування. Тобто поки готується і випробовується українське озброєння, ми повинні вже сьогодні забезпечити нашу армію тим, що не вистачає, за рахунок імпорту.

Якраз досвід розвитку війська польського можна вважати позитивним, тому що вони роблять ставку на власний оборонний комплекс, але оперативні потреби, які можна вирішити через імпорт або політичним шляхом, поляки вирішують дуже добре. Можна навести приклад, коли Польща закупила американські літаки F-16, хоча вони і не нові, але є досить потужною зброєю. Також Польща політичним шляхом закрила своє небо: взамін розміщення певних елементів американських баз на своїй території, вона отримала американські ракети «Patriot». Для України польський досвід може бути цілком виправданим.

Не будемо також забувати, що на сході України триває війна, тому очікувати коли ми налагодимо серійне виробництво і повністю закриємо питання переоснащення артилерії, неправильно (це може відбуватися десь в 2019-2020 рр.). Що стосується питання радарних контрбатарейних комплексів, то тут ми отримуємо допомогу від американської сторони, але, разом з тим ми маємо і власне виробництво. Щодо систем виявлення, у нас є продукція Запорізького заводу «Іскра», колишнього Донецького заводу «Топаз» (переведений на вільну територію), яка може закрити певні питання.

В цілому, якщо казати про початок війни і про сьогоднішній час, то Україна фактично народила нову армію, зокрема що стосується ракетних військ і артилерії. До речі, як і інженерних військ, тому що інженерні війська як рід військ свого часу були фактично знищені. Що стосується вишколу, то підготовка українських бійців є достойною і такою, яка дозволяє казати, що українська армія в частині людського фактору є сильною. Війна стимулювала до повернення потенціалу українського вояка.