Де наші державники?

У доленосні періоди історії України, які визначають її майбутнє, немає керівників-державників, які б думали і діяли стратегічно-історично, спрямовували події в потрібне русло для народу і держави. Наші керівники не думають історично, як, наприклад, прибалти, які зробили свої держави спадкоємицями держав 1920—1930-х рр. і провели відповідні реформи.

Росія-Путін із РПЦ своє коріння шукають в далекому минулому, присвоюючи собі навіть історію Київської Русі. З метою збереження єдності Росії амністували білогвардійських генералів, а кривавого царя Миколу ІІ зробили святим. Наші демократи, проголошуючи Незалежну Україну, не захотіли її зробити спадкоємицею УНР (Української Народної Республіки, яку визнали багато країн), тим самим законсервували, заморозили УРСР до цього часу, навіть не провели нові вибори до Верховної Ради (як не вимагали голодуючі студенти на граніті), вони думали, що комуністи (група 239) побудують нову, незалежну Україну. Через ці недалекоглядні дії демократів український народ зараз розплачується кров’ю своїх кращих синів на Донбасі.

Політика московських, російських царів, імператорів, генеральних секретарів і президентів завжди була загарбницькою, реваншистською. Росія загарбала Крим, незважаючи на те, що сам Бог приєднав Крим до України (він не острів, а півострів), а на Донбасі діє російська армія козачків, яка воює проти українців.

Вся біда в тому, що в Україні немає своєї української еліти, яку було знищено, а залишилася пострадянська, малоросійська.

Ця так звана еліта допомогла Росії окупувати Крим і частину Донбасу, це депутати-комуністи і регіонали місцевих та обласних рад і керівники всіх їх рівнів.

На жаль, українці дуже милосердні, згідливі й миролюбиві, в т. ч. і наш Президент Порошенко, що дуже радує Путіна і Лаврова.

Стали називати речі і події не своїми іменами. Війну з Росією називають АТО, а керівник уряду називає себе і членів уряду камікадзе. Як відомо, останні довго не живуть, а наші «камікадзе» уже рік на посту без позитивних для народу результатів. Підвищення тарифів і цін називають реформами.

Такими діями наші керівники готують ґрунт для реваншу антиукраїнських сил, яких багато і зараз в керівних колах, в парламенті, а ще більше в суспільстві, але це нашу владу не турбує, а даремно.

На жаль, Майдан не висунув керівника-лідера України, але Україна стала іншою, і теперішнім її керівникам треба не тільки говорити правильні речі, а й практично діяти, щоб задовольнити потреби народу і держави, не допустити своїми діями розбрату і Руїни, це ми проходили.

У нас все є для Перемоги над окупантами. Наше діло праве, з нами світ, правда, віра і Бог!