Дивіться глибше

Відгук на статтю Оксани Миколюк «Принижує і не діє» («День» №46 від 14 березня 2013 року).

Хто запускає в наше суспільство різними методами пошлятину й похабщину? Кому вигідне наше безкультур’я? Очевидно, певним ешелонам влади легше керувати людьми, які опустилися морально й втратили людську гідність: їх можна легко купити за яку-небудь подачку чи просто обіцянку. Серед морально принижених є люди старшого покоління (зламані постійною бідністю й загнані страхом), та є також, і непоодинокі, представники теперішньої молоді, які скоюють різні неподобства, маючи батьків-бонз, котрі завжди викладуть кому треба великі суми, щоб захистити своїх чад. А ще є наркомани, що втратили людську гідність, за яких по-справжньому ніхто не бореться: причини морального падіння різні, а результат той же — такі люди комусь вигідні.

А тому треба шукати справжню причину всіх суспільних виразок саме в нашому суспільстві. По-перше, якщо кожна людина працюватиме в нормальних умовах і матиме пристойну зарплату, в неї будуть інші прагнення й запити до життя, більш високі на інтелектуальному рівні. А зараз дуже багато людей не живуть, а животіють. І чомусь цього ніхто не бачить, а може, не хоче бачити.

Та ніщо й ніколи не проходить мимо. Сексуальна реклама, пропаганда й огульна вседозволеність, а це ще раз підкреслює падіння моралі, призвели до того, що Оксану Макар згвалтували, а потім ще й підпалили. І чого ще треба чекати далі?

А далі треба, і негайно, підняти на найвищу планку виховання молодого покоління. Тільки в такому разі чогось можна досягти. І тоді можна буде побачити чарівність (а не сексуальність) жінок і високу інтелігентність чоловіків, бо людина стане високодуховною, і кардинально зміняться запити всього суспільства. Ізоляція окремих членів — це тимчасовий захід, а не порятунок суспільства. Тільки ретельне й постійне виховання може дати великі позитивні результати.

А якщо люд кинуто на виживання, немов після Другої світової війни або за часів трьох Голодоморів; якщо одні не мають за що купити нормальні харчі, й через це хворіють, а інші будують палаци (невже заробили?), то про що може йтися?..

Звісно, заперечувати безглуздо, що колишнє совкове суспільство теж мало свої негативи. І це кожному зрозуміло: якщо три покоління жили під страхом і нічого не мали, а потім одержали волю, то й сталося те, що мало статися. Та, на жаль, розхапали все ті, хто був при чомусь. Іншим лишилися колишні злидні, навіть ще більші й гірші, бо хоч якогось захисту знайти ніде.

Отже, реклама — це тільки квіточки, а ягідки лежать зовсім в іншій площині. Це, по суті, закриття шкіл, лікарень, масове безробіття; це — робітники без оформлення на роботу, які за гроші просто працюють «на дядю», бо їм ніде дітися. Це також безліч алкогольних напоїв, які вживає молодь; це, куди не кинь оком, чоловіки, жінки, дівчата й хлопці з цигарками в роті; поширення наркотиків, розбій, озвірілі вбивства; безхатченки; незаконний продаж квартир; це наші дороги й високі тарифи на комунальні послуги, продірявлені дахи, смердючі смітники біля кожного міста й ще велика кількість проблем на більш високому рівні, які не завжди вирішуються. Маючи таке суспільство, вже ніякій рекламі не здивуєшся.

І все ж таки хочеться мати надію, що настане час, коли світлий промінь осяє наше суспільство.

Тетяна КОЛОМІЙЧЕНКО

м. Вільногірськ Дніпропетровської області