Конвенція, тюльпани і виборча фантастика

Країна, з одного боку, нібито в напруженні готується до виборів. В житомирських тролейбусах, біля під’їздів все частіше можна почути запитання: за кого ж будемо голосувати? Проте, схоже, тільки невелика частина громадян здогадується, скільки бюлетенів і якого розміру їх чекає на виборчих дільницях. Звісно, дехто з тих, кому до 30 років, можуть повірити байкам про рай за системи, коли одна партія обіймає всю владу і забезпечує стабільність. Та ми це все проходили і опинилися у хвості цивілізації. Там залишатимемося й надалі, якщо нинішній владі вдасться забетонувати ситуацію. Бо наука на неспростовних математичних формулах доводить, що без забезпечення широкого діапазону вільних напрямів і рухів такі утворення приречені на деградацію. Звісно, з трибуни Верховної Ради, з кабінетів Адміністрації Президента, Кабміну легко розводитися щодо турботи про права людей, народ і в упор не бачити, як насправді живуть люди. На тій же Житомирщині. Тим більше, що спостереження громадян за владою в її, так би мовити, «цитаделях» свідчать про справжнє до них ставлення.

Галина КОСТЮКЕВИЧ, студентка 4 курсу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка:

— Минулої п’ятниці я була на засіданні Верховної Ради України, присвяченому 60-річчю підписання Конвенції з прав людини, куди мене запросили разом із групою студентів та викладачів нашого вишу. Коли ми підійшли до будівлі парламенту, найперше, що впало у вічі, — всі охоронці розмовляють російською мовою. І гардеробниці, яким ми здавали одяг, теж. Ми сиділи на місцях фракції Блоку Юлії Тимошенко, а загалом (саме так це виглядало) зала засідань була заповнена запрошеними. Причому дотримання якогось дрес-коду, тим більше ділового, здебільшого не спостерігалося — спідниці, блузки, костюми (так, наприклад, одягнулися члени нашої групи) були рідкістю. Звернули ми увагу й на таке — в сесійній залі було мало людей із значками народних депутатів України і взагалі тих, кого ми знаємо як таких в обличчя — думаю, 50 чоловік у кращому випадку. Я вважаю, що це неприпустимо, бо парламентарі отримують чималу платню і повинні ходити на роботу, працювати, вирішувати в інтересах суспільства законодавчі питання, які мають впливати на захист громадян. Тим більше, це було не просте засідання, а присвячене такій визначній даті. Неприпустимо, що вони обминули його увагою. Складається враження — народні депутати приходять голосувати лише тоді, коли вирішуються питання власності, виборів, політики. А те, що стосується прав людини, їх не цікавить.

Потім ми захотіли сфотографуватися у Верховній Раді, бо це не було заборонено. Тому трохи затрималися. Але охоронці нас дуже швидко випровадили, мовляв, йдіть звідси швидше. І намагалися всіляко продемонструвати свою зверхність, хоча кілька зайвих хвилин нічого не вирішували.

Отець Олександр СТАХУРСЬКИЙ, ієрей, священнослужитель Свято-Михайлівського кафедрального собору Української православної церкви Київського патріархату:

— Одне з найбільш хороших вражень — це відзначення 15-річчя з дня інтронізації Патріарха Філарета всією повнотою нашої церкви в Національному оперному театрі імені Тараса Шевченка. На жаль, представники влади вищих рівнів на урочистості не прийшли. З попередньої влади був присутній колишній президент Віктор Ющенко. Були деякі народні депутати України демократичного спрямування. Тривожить, що весь час з’являється інформація про можливість скасування реєстрації нашої церкви. Але Святійший Патріарх Філарет сказав, що болгарський варіант з колізіями навколо кількох православних громад та їхніх храмів у нас не пройде. Тішить, що за деякими соціологічними опитуваннями, в Одесі, наприклад, УПЦ КП довіряють близько 60% громадян. За словами народного депутата України від БЮТ Сергія Пашинського, який теж спирався на певні дослідження, на Житомирщині нашій церкві довіряють близько 50% жителів.

На місцевому рівні у зв’язку з виборчою кампанією бентежить, що дехто з кандидатів у мери міста, говорячи про свій рейтинг, наводить явно неправдиві дані. І ось, наприклад, нам весь час із боку влади кажуть, що вам стає жити краще, що у жовтні пенсіонерів мали б здивувати пенсії. Але у моїх двох бабусь вони якими були, такими і залишилися.

Тривожить ще така тенденція. Сім’я моїх знайомих близько семи років жила нормально, в достатку, без непорозумінь. Чоловік має невеликий бізнес і змушений був часто виїжджати у відрядження. І дружина зрадою злегковажила сім’ю. Мабуть, біс заграв із жиру. Загалом, зараз побільшало молодих сімей, які розпалися через зраду когось із подружжя, а хотілося б бачити іншу картину. Причому коли кажуть, що не зійшлися характерами, не можна звинувачувати когось одного — це проблема обох, вони обоє відповідальні. На жаль, немає в таких сім’ях взаємоповаги — одна сторона каже, що моя правота вище твоєї. Якщо це стає системою, хтось один починає поганяти іншим, і сім’я приречена, шлюб буде розірвано.

Цього тижня я ходив із своєю сім’єю до лісу. Там можна побачити красу творіння Божого, побачити, наскільки люблячим людей є Творець, який обдарував нас такими барвами. І хочеться сказати словами Івана Золотоустого: «Слава Богу за всі блага, якими обдаровує нас Господь».

Олександр МУЗИКА, декан соціально-психологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка:

— Тихо, без PR-у висадили біля університету дві з половиною тисячі тюльпанів у вигляді двох сердець, які, за однією з версій, символізують серця студента і викладача, за іншою — серця факультету й університету. Тепер чекатимемо весни.

Неоніла ЛЕВИЦЬКА, заступник головного бухгалтера Житомирського регіонального управління «Приватбанку»:

— Погано, що мої дорослі діти — дочка, яка має дитину, і син — не можуть знайти роботу. Хоча обоє висококваліфіковані спеціалісти у банківській і бухгалтерській сферах. Їх скоротили, і варіантів немає. Є приватні фірми, на які люди влаштовуються неофіційно, й їм обіцяють платити, але потім цього не роблять, звільняють після двох місяців роботи і набирають нових. Так і моя дочка, попрацювала чотири місяці, їй не заплатили — усно назвали час початку роботи, а потім довільно звинуватили у порушенні: хазяїн сказав, що спізнилася на п’ять хвилин, а за кожну хвилину вирахує по 50 грн. зарплати. Вона чекала, щоб заплатили хоча б що-небудь, але марно. У приватних кадрових агенціях за плату ставлять на облік, повідомляють про вільні місця, але на одну вакансію збігається багато бажаючих. І вони часто потрапляють в ту ж ситуацію — їм не платять.

Підтримую дітей, поки я одна, бо працюю. Але мені самій, за нинішнім законодавством, час на пенсію. І я не знаю, чи подовжать пенсійний вік, чи буде змінена схема нарахування пенсій. Про це говорять різне й не дуже хороше для майбутніх пенсіонерок. Наприклад, що стаж для мінімальних пенсій має бути не менше 30 років. Тоді ті люди, які після закриття заводів стоять на базарах, її не матимуть. Мене це не стосується, але болить душа за інших.

Мені не подобається тиск на суспільство з приводу необхідності голосувати за представників Партії регіонів. Дуже хочу, щоб не було фальсифікацій, щоб до місцевих органів влади потрапили справді достойні люди, а не злодії, які йдуть туди, щоб набивати свої кишені. Але, напевне, це з області фантастики.