Не збіднюймо себе

Вельмишановна пані Ларисо!

Можна подивуватися Вашій такій унікальній щирості, що «День» повними пригорщами передає читачам не лише знаменну інформацію, а й широку освіту!

Проте Україна у своє 20-ліття занурена в чорний тунель патріотичної ламентації, а мала б у цей час найбільше концентруватися на позитивній самопроекції, без якої Україна слабка, безсила, нетворча.

Тому, будь ласка, прийміть мою позитивну інтерпретацію Мізинської культури.

І жаль, що жінки парадом вишиванок у Києві не висловили основної суті, того багатства континуальності із знайденим у землі Мізина мамонтовим браслетом із вирізьбленим на ньому «безконечником» нашості!

Усього доброго Вам!

З пошаною, Ярина ТУДОРКОВЕЦЬКА, Торонто, Канада

Хвилястий орнамент «безконечника», що розгортається на наших улюблених вишиванках різними варіантами ліній і кольорів, став неначе основою вишиванок сучасності. Одначе це не так важливо. Це така собі дрібничка...

Про важливість не згадуймо.

Проте, якщо озирнутися на предовгий ланцюг поколінь — це буде довжелезна дорога до селища Мізин на Чернігівщині, де археологам удалося віднайти в тій землі браслет з ікла мамонта, на якому пишається чиєюсь вправною рукою отой вирізьблений орнамент хвилястого «безконечника», що й сьогодні продовжується на наших вишиванках і писанках. Браслет цей пізнього палеоліту, має 20 000 років. Щоправда, тут немає точності. Авторка книжки The Language of the Goddess Марія Гімбутас (Marija Gimbutas) подає 18 000—15 000. Отже, йому приблизно 18 000 років з остаточним майбутнім рішенням археологів.

Цей орнамент виявив у собі якусь містичну силу, силу місця чи часу, бо жителі України не змогли бути до нього байдужими. «Безконечник» угорнув їх у себе, став продовжуватися різними варіантами, 6000—4000-літній керамічний період Трипільської культури вже мав хвилясті заокруглення. Відбувався пошук нових мистецьких висловів, аж врешті орнамент опинився на вишиванках і писанках.

І він продовжується в нашій сучасності. І аж із такою пристрастю, аж до тієї міри, що в Києві вже ввосьме відбувся парад вишиванок. Вулицями Києва ходили модельки, закохані у свої вишиванки, старенькі жінки, молодь, сім’ї, що взяли із собою своїх діточок.

Ось це і поклик підсвідомості, поклик 18 000-літньої глибини, що покоління за поколінням довгою дорогою тисячоліть неначе носить на собі знамено нашости.

Наш «безконечник» на тисячі років старший від орнаменту давньої Еллади, що називається «меандр» — відоме у світі знамено античної Греції.

І нехай із 20-літтям держави здійсниться самоусвідомлення України, що в неї є глибинна сила, що вона має своє органічне місце на нашій планеті-землиці, що вона була, є, буде, бо має на те право, тому що глибинні пласти підсвідомості мають Світло Власної Сили.

Наша сусідка з півночі тут забарилася.

Устигла забрати собі скарби Київської Русі, встигла всмоктати в себе писану історію, період Київської Русі, вдало блокувала 350 років розум України, буцімто вона рідна-ріднесенька Росії, тобто такий собі гібрид із нею по лінії Русь — Московія — Росія, на віки вічні російський Південь. Але ж не встигла вхопити для себе браслета 18 000-літньої давнини з Мізина. І не встигла наказати росіянкам робити вишиванки з основою «безконечника». До того можна присилувати, як колись примусово обрізали бороди москвичі. Московія-Росія європеїзувалася.

Отже, браслет із Мізина — наш. З нього випромінюється наше продовження 18 000-літнім знаменом нашості.

Ми — багаті!