«Попереду невідомість»

Умонастрої мешканців східних областей України сьогодні складно охарактеризувати якимсь одним словом. Але їхній настрій дивує і захоплює одночасно: незважаючи на реальну загрозу життю, небезпеку будь-якої хвилини опинитися в локальній зоні, вони щодня починають зі звичних справ, аби не зруйнувати мир там, де він ще залишився. «Ми хочемо, аби у нас був мир, аби всі чоловіки повернулися з війни живими, аби більше не було безневинних жертв!» — такі побажання часто можна почути серед звичайних жителів Сіверськодонецька.

Олена ІВАНОВА (ім’я змінено на прохання відповідачки), медик:

— Хороше — почала вивчати новий напрям у психології — екофасилітація (короткострокова глибинна психотерапія.— Авт.). Написала наукову статтю і тези до наукового журналу та збірку. Молодша дитина закінчує школу, один з племінників вирішив одружуватись. Погане — медицина розвалюється і за цим боляче спостерігати, у чоловіка немає постійної роботи, вчитися більше не можу, тому що навчання проходила в Слов’янську (туди приїжджав київський професор). Важко визначитися з донькою-випускницею: вона мріяла вчитися в Севастополі, а зараз навіть зі складанням ЗНО багато питань. Син на терміновій службі — хвилююся дуже! І взагалі, не люблю жити в напруженні, хоч я і не піддаюся паніці, але для мене це найгірше. Однак знаю — «у всякій біді шукайте благо» і «в будь-якому повороті подій можна побачити свій шанс» — на це і сподіваюся!

Тетяна ПОГУКАЙ, начальник відділу зі зв’язків з громадськістю ГУМВС України в Луганській області:

— Почну з хорошого: слава Богу, що мами з дітками гуляють на вулиці, біля мого будинку малеча бігає, радіє життю, мамусі сидять на лавках (обговорюють зовсім не політику), магазини працюють — немає паніки, ажіотажу. Є світло, вода, газ. Це все свідчить про те, що життя не зупинилося в Луганську, що все-таки є надія на те, що весь цей кошмар (озброєні люди в камуфляжі з масками на обличчях тощо) закінчиться.

Погане: це розуміння того, що поодинці нічого зробити не можна. Погано те, що зброя потрапила до рук і кримінального елементу, який, користуючись ситуацією і силою зброї, мародерствує, здійснює розбійні напади. Погано те, що дуже багато зброї сьогодні в руках людей, які не розуміють, куди йти і що чекає попереду тих, хто разом з ними йде. Погано те, що зла і ненависті сьогодні більше, ніж добра і милосердя. Погано те, що нас — звичайних людей — просто використовують як інструмент для досягнення «чиїхось» амбітних цілей. Погано те, що вся міліція зараз у ролі «заручників» у подіях, що відбуваються.

Ольга СОКОЛОВА, лікар-стоматолог:

— Нещодавно була у відпустці, добре провела час! Їздила до мами у Воронеж, відпочила від роботи, змінила обстановку. Радію, що встигла побачити рідних, поки була можливість виїхати вільно з нашого регіону. Це те, що було хорошого. Поганого особливо нічого не сталося, хіба що зміна квартири. Раніше я знімала кімнату у хазяйки, тепер одна винайматиму квартиру. Нові умови для мене набагато дорожче обійдуться. Адже і без цього зараз важко у фінансовому плані: клієнтів у нашому стоматологічному кабінеті стало менше, у всіх співробітників знизився дохід. Відсутність пацієнтів безпосередньо пов’язана з тим, що відбувається в нашій країні та регіоні. Люди бояться витрачати гроші, економлять на всьому, тому що невідомість попереду. Ці труднощі не помічати неможливо.

Ганна НІЗКОДУБОВА, голова добродійного фонду:

— З хорошого — лише одна подія: переоформила і отримала новий закордонний паспорт. З поганого — у добродійного фонду «Світло серця», який я очолюю, через ситуацію в країні почалися серйозні проблеми з фінансами. Один з проектів — виставку історій про дітей війни довелося зупинити: донори втратили гроші у Брокбізнесбанку. А зараз під загрозою інший проект — з надання соціальної допомоги ветеранам і самотнім людям похилого віку. У нас відкритий рахунок в Укркомунбанку, який з 5 травня не проводить платежі і не віддає наші гроші. У нас зависли 33 тисячі гривень. Я вже і в міську прокуратуру звернулася! Не змогла заплатити моїм працівникам навіть зарплату за квітень і травень, і що найстрашніше — податки та єдиний соцвнесок. Тепер нас штрафує Міністерство доходів...

Світлана ПОТАНІНА, голова громадської організації «Жінки за життя»:

— Я нікого не здивую, що найгірше — те, що зараз відбувається в нашій країні. Не знаю, хто як реагує на  все, що відбувається, але у мене фізично болить у грудях. Дуже боляче бачити все, що пов’язане з війною на нашій землі. Як це спотворює наші міста і села, а ще більше наші душі. Зараз, як ніколи, я зрозуміла ціну слів «за мир у всьому світі». Я вірю, що нам всім вистачить розуму і взаємопрощення, щоб знайти шлях до примирення. Мені дуже зрозуміле висловлення: «часи не вибирають, в них живуть і вмирають», а ось як прожити, вибирає кожен з нас. Ці страшні події дуже приглушили навіть найбільш значущі події. Однією з таких стало закінчення Академії і отримання диплома магістра державного управління. Хоча це не найголовніше, найголовніше — зі мною мій син, батьки, бабуся, родина брата зі своїми двома чарівними доньками. Мені є заради чого жити, я дуже ціную кожний день. Дні, звичайно, бувають різні, але дуже, дуже хочеться жити.