«Саме змагання з ворогом, який раніше позиціонував себе як брат, змінює Україну та світ»
Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.
1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?
2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?
3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?
4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.
Олександр БУЛИГА, директор Рівненського обласного краєзнавчого музею:
1. Звичайно, кожен рік залишає по собі пам’ятні події, які впливають на майбутнє. Одні з них мають позитивний, інші – негативний характер. На превеликий жаль, говорячи про 2015 рік, у пам’яті зринають події в Парижі, Сирії, Єгипті, в яких загинули сотні мирних громадян. Але ще більш сумно було чути минулого року чи не щодня про смерті та поранення українців, які захищають свободу та незалежність нашої держави. Саме вони, досить часто зовсім «не обстріляні» та ті, що не встигли ще пожити, любити, творити, залишилися вічно молодими. Але їхня жертва була заради нас, заради України, заради-таки усього людства. Можливо, це і не так помітно на різних континентах, але ця жертовна боротьба, протистояння підступному агресору і минулого року руйнувала імперію, що за своє існування знищила мільйони невинних, принесла і продовжує нести горе та біль. Саме змагання з ворогом, який раніше позиціонував себе як брат, протистояння важке та не усім зрозуміле, змінює Україну та світ. Це протистояння триває і у людських душах, які намагаються звільнитись від впливу інформаційних потоків неправди, наповнитись любов’ю та милосердям до близьких, а особливо до тих, хто змушений залишити власні домівки та облаштовувати життя у новому середовищі, досить часто без засобів до існування.
Tempora mutantur, nos et mutamur in illis (час змінюється, і ми змінюємося разом із ним) – цю давню мудрість не хочуть осягнути сьогоднішні вороги України та цивілізованого світу. Законсервувавшись у личині минулої грізної сили, вони протистоять законам життя. Зміна у психології людини (хоч хто б це був – робітник, службовець, підприємець, чиновник, депутат, урядовець, воїн чи президент), яка усвідомлює, що, змінюючись, особисто вона поступово змінює увесь світ, тому що є його частинка – важлива особливість року, що відійшов. Трансформації, що відбувалися і відбуваються у суспільстві, розуміння, що краса, а не війна сприяють утвердженню справедливого, достойного життя нас та навколишнього світу, на мою суб’єктивну думку, змінювали минулого року, сподіваюся, що продовжуватимуть і в подальшому змінювати все на краще…
Визнаю, що мої думки, ймовірно, обумовлені бажанням бачити 2015-й саме таким, можуть переважати реальний стан справ у подіях минулого року, але світ змінився відчутно, тому необхідні якісні зміни і у свідомості. Вони все ж таки проходять зараз і можуть порятувати усіх нас…
2. Минулого року у Рівненському обласному краєзнавчому музеї пройшов перший тижневий музейний марафон. Він відкрився презентацією першого, гадаю, не тільки в Україні, кліпу, присвяченого музею. Його творцями стали місцеві діячі культури, переважно молодь. Кожен із них зробив свій внесок у цю роботу. Вона отримала дипломи переможця на Всеукраїнському музейному фестивалі у Меджибожі (Україна) та Міжнародному кінофестивалі у Перволії (Кіпр).
19–20 жовтня в музеї проведено конференцію та низку заходів, присвячених 100-річчю від дня народження відомого археолога Ігоря Свєшнікова, дослідника битви під Берестечком 1651 року. Саме рівняни ініціювали відзначення ювілею вченого на державному рівні, як і святкування цього року 90-річчя від дня народження нашого земляка, Героя України, визначного музеєзнавця Бориса Возницького.
Місцевий талановитий художник Олександр Гурістюк із великим успіхом представив у нашому музеї власні доробки на виставці «Портрети провінції», а після її завершення, на нашу радість, подарував Рівненському краєзнавчому двадцять власних картин.
Музейна збірка поповнилася й роботами відомого художника, борця за незалежність України середини ХХ ст. Ніла Хасевича. Громадянин США Петро Содоль передав нам 21 твір митця. Ось так повертається в Україну пам'ять про славних синів, які віддали своє життя за її волю.
Запам’яталось особливе відзначення тридцятирічного ювілею Ігоря Волошина – рівнянина, який віддав життя у боротьбі за нашу свободу в зоні АТО. Його батьки запропонували 17 листопада, у день народження сина, провести захід його пам’яті в музейній експозиції, яка розповідає про сучасних героїв України. Цього дня мені згадалося відзначення декілька років тому також тридцятирічного ювілею відомого рівнянина, яке відбувалося в музеї без нього. Відкривали виставку, присвячену баскетболісту Сергію Ліщуку. Щоправда, тоді ми зв’язувалися з ювіляром, який перебував в Іспанії, за допомогою скайп-зв’язку.
17 листопада Ігор ніби перебував також разом із нами, саме тоді стали сутнісними слова «Герої не вмирають». Заради усіх українців нас захищають воїни, пам’ятаймо про це завжди…
3. Герой року – оборонець Вітчизни, кожен, хто на своєму місці робить усе можливе, щоб Україна жила, щоб у ній було мирне небо та щасливі люди.
Антигерой року – людиноненависник, ворог свободи та сіяч смерті.
4. Найперше бажаю, щоб у двадцятий рік свого життя «День» залишався самим собою. Добре знаний не лише в Україні часопис. Увесь час знаходить нові форми спілкування з читацькою аудиторією, маю за честь бути її представником. Дякую, що на сторінках видання друкувалися й мої доробки про нашу минувшину, а про події у Рівненському краєзнавчому музеї завдяки вашим статтям знають у світі, бо ж посилання на «День» роблять багато журналістських агенцій. Дякую за публікації на історичну та культурну тематику, про сучасне життя України та світу, наших героїв та захисників.
