«Ковток спокою...»

У приватній галереї Харкова відкрилася виставка Володимир Оглобліна «Рига». Фотохудожник вважає, що треба продовжувати творити в будь-який час. Особливо у воєнний, тому що лише творчість допомагає вижити в атмосфері ненависті і безумства.

Гармонія стародавньої та сучасної архітектури, дивовижні портрети і театральні маски, вуличні замальовки. Світлини з Риги стали результатом двох зйомок Володимира Оглобліна — у грудні 2012 року і в березні 2014-го. Нинішню експозицію фотограф зробив за пропозицією латвійської сторони в рамках культурної програми посольства країни, оскільки, як вже писав «День», 2014 року Ригу обрали культурною столицею Європи.

Виставка в Харкові вийшла спонтанно, проте не випадково, переконаний Володимир Оглоблін. Він нагадує, що під час Першої світової війни 1915 року в Харкові опинилося близько 20      тисяч латишів, більшість із яких мешкали тут до 1923 року, поки в них не утворилася своя республіка. Частина з них залишилася мешкати в Харкові, і багато підприємств побудували саме латиші, наприклад — відомий велозавод.

У грудні 2012-го Володимиру Оглобліну запропонували показати Ризі Харків, багато людей захотіли більше дізнатися про місце, де мешкали їхні предки. Ця виставка називалася «Наодинці» і здебільшого показувала природу України. Додому фотограф відвіз краєвиди Риги. А цього року Володимир Оглоблін показував у Латвії вже інші, неспокійні фотографії з подій київського Майдану авторства свого колеги, Мстислава Чернова. Також під час виставки він кілька днів    вів зйомку на вулицях Риги. Сьогодні харків’яни можуть побачити ці знімки  в рамках культурного просування столиці Латвії в Європі. Виставка триватиме до 17 травня, після чого почне шлях Україною. Можливо, це буде Кіровоград, далі — Рівне чи Хмельницький, міркує художник, точних домовленостей поки що немає. Проте творчі плани він будує попри політичні події.

ФОТОХУДОЖНИК ПОКАЗАВ НЕ ТІЛЬКИ ГАРМОНІЮ СТАРОВИННОЇ ТА СУЧАСНОЇ АРХІТЕКТУРИ, АЛЕ Й ДИВОВИЖНІ ПОРТРЕТИ, І ТЕАТРАЛЬНІ МАСКИ, ВУЛИЧНІ ЗАМАЛЬОВКИ

«Якщо нічого не робити, то ми опустимося до тваринного стану. У людей залишиться лише страх і ненависть. Я розумію, хоч би як було складно, треба знаходити в собі сили і знімати, писати, як писала Цвєтаєва, коли було неймовірно важко, було нічого їсти. Але вона сиділа і писала навіть без світла, тому що лише так вона могла виживати. Творчий потенціал зберігає в нас людське...»

Фотохудожник обурений подіями в Одесі, тим, що злочинні представники скинутої влади на вкрадені в народу кошти зараз підбурюють мирне населення до участі в безладдях і посилають людей на смерть. Порівнюючи 2012-й і 2014 рік у Ризі, Володимир Оглоблін каже, що відчув там ту ж саму атмосферу тривожності, яка нині охопила схід України. «Зовні з 2012 року нічого не змінилося, але з’явилася тривога через імперську російську самовпевненість. Там теж «розгойдують ситуацію». Ходять російські організації, вимагають зробити російську мову другою державною. Я вже бачив ці російські марші з гаслами про права росіян. Це вже витає в повітрі, і латиші дуже занепокоєні. І всі зараз розуміють, що проти загрози диктаторського режиму Путіна потрібен захист Євросоюзу».

Виходом в атмосфері воєнної загрози фотохудожник вважає необхідність продовжувати жити і робити свою справу.  «Люди ще 22 червня 41-го року ходили на танці. На відкритті виставки багато хто підходив і дякував мені за «ковток спокою». Тому що жити війною — неможливо».

Фото надані Володимиром ОГЛОБЛІНИМ