«Козаки на чайках — це теж яхтинг»

«Яхтинг і вітрильний спорт для України — дуже органічні, природні види спорту: у нас є Дніпро, море, багато води. Та й козаки, коли на чайках ходили — адже це теж був своєрідний яхтинг», — розповідає «Дню» командор крейсерського яхт-клубу «Стугна» Олександр ВОЙТЕНКО. За плечима у Олександра Борисовича безліч перегонів, регат, далеких плавань. «Мені 63 роки, і я займаюся яхтингом практично все своє життя — ще зі студентських років, а то й раніше. Начитався в дитинстві Хемінгуея, Джека Лондона та інших книжок про пригоди і записався до Київського палацу піонерів на вітрильний спорт. Спочатку ходив на маленьких яхточках олімпійських класів, потім перебрався на крейсерські, а з часом придбав власну недорогу яхту. На ній я бував і в Чорному морі, і в Мармуровому, і Дніпро неодноразово проходив, і в Болгарії був... — розповідає командор «Стугни» і додає: — Мені дуже подобається цей вид спорту».

Сьогодні ж чи то діти стали менше читати, чи то читають зовсім інші книжки, але тих, які хочуть займатися вітрильним спортом, практично немає.

«Вітрильний спорт має кілька напрямків. Є олімпійські вітрильні види спорту, а є крейсерський яхтинг — далекі походи, походи на кілька днів з нічними етапами, просто туризм. Щодо олімпійських видів — то ними слід займатися з дитинства. У Києві існує кілька вітрильних секцій, куди діти можуть приходити. Тільки бажаючих дуже мало, їх практично немає», — розповідає яхтсмен. Як, втім, особливого ажіотажу не спостерігається і серед дорослого населення. А даремно. Адже цей красивий, романтичний і безумовно аристократичний вид спорту доступний кожному.

«У Києві є кілька яхт-клубів, де мало не задарма можна займатися яхтингом. Головне — сильно захотіти. Після цього потрібно прийти до яхт-клубу, записатися до команди і показати, що ти дійсно хочеш бути активним членом екіпажу. Це не просто сів і покатався, це також догляд за яхтою, походи, регати, перегони. Тут ви витрачаєте свій вільний час, і не кожен до цього готовий», — пояснює Олександр Борисович. Проте люди вважають за краще спостерігати за перегонами, регатами і змаганнями з берега, захоплюючись красивим видовищем і знімаючи його на мобільні телефони.

НЕ ТІЛЬКИ БІЛЕ ВІТРИЛО Й ВОДА

Крейсерський яхт-клуб «Стугна», який було засновано 1979 року, розташований на правому березі Дніпра в гирлі річки Стугна. Це 30 кілометрів нижче за течією від Києва, в місті Українка. Тут є всі умови для занять вітрильним спортом, а тому в містечку аж два клуби.

«У нашому яхт-клубі «Стугна» з усіх бажаючих, що приходять до нас, залишається дуже маленька частина, тому що, напевно, після перших вражень — біле вітрило й вода — з’являється досить багато інших обов’язків. І люди кидають цю справу, переходять на чартерні яхти або просто зникають», — пояснює Олександр Борисович.

Крім того, сьогодні в Україні існує певний стереотип, що яхтинг — це розвага для багатих і простим громадянам він не по кишені. Але це зовсім не так, розповідає пан Войтенко. «Яхтинг високого рівня — дорогі яхти, французькі Рів’єри — це дійсно практично недосяжний рівень для середньостатистичного громадянина. Але це дуже невелика частина яхтингу. Сьогодні поширений і досить недорогий чартерний яхтинг, коли люди за 500—600 доларів можуть провести десять днів на хорошій яхті в Хорватії або Туреччині. Є і яхт-клуби, де можна регулярно займатися цим видом спорту зовсім недорого», — пояснює спортсмен.

ПРО НОВІ МОЖЛИВОСТІ ТА ВТРАТУ ПРІОРИТЕТІВ

«За часів Радянського Союзу можливостей було, з одного боку, начебто й більше, а з іншого — значно менше. Були обмеження, важко було з далекими плаваннями. Зараз за наявності закордонного паспорта і бажання кордони практично відкриті. У нас цього року дві яхти ходили в Мармурове море, багато людей брали участь у «Кубку середнього Дніпра» — це два тижні від Українки до Світловодська і назад. Є регати вихідного дня, наприклад, на День Українки», — розповідає Олександр Войтенко. До речі, 7—9 вересня місто Українка відзначає своє 45-річчя.

У програмі святкування Дня міста — і парусна регата, яка стартує о 14.00.

Не дивлячись на те, що можливостей стало більше, яхтинг в Україні розвивається досить повільно. «Умови для розвитку створено, але нам є куди ще розвиватися. Я б навіть сказав, що останні кілька років умови погіршилися, особливо після того, як ми потрапили під керівництво Міністерства освіти. Немає чіткої структури, втрачаються пріоритети», — пояснює командор «Стугни» і одразу ж оптимістично додає: «Гадаю, одного дня вся ця справа налагодиться».