Квіти в мегаполісах
Забруднення довкілля призводить до різкого скорочення чисельності комах-запилювачів
Шкідливі речовини, викинуті в атмосферу електростанціями та автомобілями, вбивають аромати, які поширюються квітами, і дезорієнтують комах-запилювачів, приглушуючи їх здатність знаходити квіти за запахом, вказують у своєму новому дослідженні вчені з Університету Віргінії. Це пояснює, чому в дикій природі популяції деяких комах-запилювачів, які живляться квітковим нектаром, зокрема бджіл, неухильно скорочуються в усьому світі — від Каліфорнії до Нідерландів.
«Молекули ароматичних речовин, вироблювані квітами в менш забрудненій атмосфері, наприклад такій, якою вона була в 1800-х роках, можуть «мандрувати» на відстань 1—1,2 тисячі метрів. А за умов сучасних мегаполісів, де повітря насичене шкідливими речовинами, вони спроможні пролетіти лише 200—300 метрів», — зазначає професор з Університету Віргінії і співавтор дослідження, опублікованого в часописі Atmospheric Environment, Хосе Фуентес. За його словами, комахам стає все складніше визначити місце знаходження квітів.
У результаті виникає замкнене коло: комахи-запилювачі намагаються знайти їжу, щоб не дати своїй популяції загинути, однак квіткові рослини не запилюються в достатній мірі, що не дозволяє їм розвиватися і скорочує їхню видову різноманітність, пише gzt.ru. Попередні дослідження, так само, як і практичний досвід фермерів, свідчать, що за останні роки популяції бджіл, джмелів і метеликів значно скоротилися.
З погляду професора Фуентеса і його команди дослідників, у тому числі Куїнна Макфредеріка та Джеймса Катхіланкала, забруднення повітря, яке досягає свого піку в літній період, може бути одним із чинників, які призводять до подібного результату.
Щоб розібратися в цій проблемі, вчені створили математичну модель поширення ароматичних молекул у повітрі. Ці молекули швидко вступають в хімічну реакцію з такими забруднювачами, як озон, гідроксил і нітрогрупи, що знищує запах.
Таким чином, замість того, щоб залишатися чистими протягом усієї довгої дистанції, молекули втрачають свій аромат і перестають пахнути квітами. Тому потенційні запилювачі витрачають більше сил на пошуки заповітної квітки і, можливо, змушені при цьому покладатися не так на запах, як на зір.
Вчені визначили ступінь концентрації запаху та обчислили відстані, на яких він може зберігатися за різних умов. Ці показники істотно відрізняються для доби, що передувала промисловій революції, коли рівень забруднення довкілля був відносно низьким, і для нашого часу, коли екологічна ситуація в сільських районах значно змінилася — в тому числі під впливом вітру, який дме з мегаполісів.
«Очевидно, що в порівнянні з періодами, які передують появі автомобілів і розвиткові важкої промисловості, зараз повітря забруднене настільки, що запах квітів зникає майже на 90%», — говорить Фуентес. За його словами, чим вища концентрація шкідливих речовин у тому чи іншому районі, тим слабкіший запах квітів.
Як зазначає Стюарт Робертс із Центру агроекологічних досліджень Університету Рідінга, з цього погляду невеликі міста і мегаполіси повинні бути гіршими місцями для бджіл. «Проте в містах розводять медоносних бджіл, — говорить він. — Забруднення довкілля може бути істотним чинником у зниженні популяції бджіл. Але я підозрюю, що це просто дрібниці в порівнянні зі зростанням міст, змінами в сільському господарстві, розвитком інфраструктури та іншими чинниками».
