«Київська сюїта» лунає на Буковині

У Чернівецькому обласному художньому музеї розгорнуто виставку картин відомого українського живописця Сергія Шишка, присвячену 100-річчю з дня народження художника. У рамках відзначення цієї дати дирекцією художніх виставок Міністерства культури і туризму України заплановано перегляд картин Сергія Шишка у більшості обласних центрів нашої держави. Першими побачили доробок відомого художника житомиряни, а тепер експозицію презентовано в Чернівцях. Нагадаємо, це вже друга виставка від дирекції художніх виставок (після експозиції картин Глущенка), яка привертає неабияку увагу широкого кола шанувальників мистецтва.

Життя і творчість Сергія Федоровича вмістилися в рамки епохи колишнього СРСР. Народився Шишко 25 червня 1911 р. на Чернігівщині, природу якої згодом майстерно змалював у своїх пейзажах. Він учився в Київському художньому інституті (1933 р., клас Федора Кричевського), закінчив Інститут малярства, скульптури та архітектури Всеросійської академії мистецтв у Ленінграді. Найбільш відомі у його творчості є цикли самаркандських і загорських етюдів, фронтових етюдів і етюдів зруйнованого війною Києва, цикл карпатських краєвидів, пейзажі шевченківських місць, кримські етюди, індустріальні пейзажі та полотна, присвячені колгоспному життю, сільські краєвиди. У мистецькому доробку Сергія Шишка є також портрети і натюрморти. Твори художника експонувалися на численних виставках як в УССР, так і за кордоном.

Та головним здобутком творчого життя Сергія Федоровича є зображення Києва. Це місто найбільше надихало художника. Понад 40 років він створював серію «Київська сюїта», в яку увійшло понад 100 картин і етюдів. Одним із найулюбленіших мотивів творчості художника була вулиця з її виром життя. Він малює міські вулиці в різні пори року, у свята й у будні. Постаті людей на картинах митця — це обов’язковий, творчо зумовлений елемент композиції. Бо саме люди, їхнє життя, їхні почуття та емоції — це й є місто.

Коли говорять про жанрові вподобання митця, найчастіше згадують пейзаж. Та у творчому доробку Шишка є цікаві роботи, що виконані, здається, на межі жанрів. Прикладом такого своєрідного симбіозу є картина «Вікно» (1959 р.). Перший план полотна — підвіконня, на якому — весь арсенал живописця: палітра зі змішаними фарбами, пензлики в глечику, трохи далі — ваза з польовими квітами. Це був би звичайний натюрморт, якби не другий план картини. Крізь відчинене вікно перед глядачем постає нічне місто з новобудовами, що тільки-но зводяться, сяючими вікнами житлових будинків; далекими, вже зовсім оповитими темрявою кручами (в яких, за бажання, можна побачити київські пагорби).

Високий професіоналізм і глибокий мистецький хист, прекрасне відчуття кольорів і майстерна композиція — так характеризують творчість Сергія Шишка мистецтвознавці. Художник у своїх полотнах говорив тільки про найважливіше, тільки про те, що знав і любив сам. «Я пишу те, що навкруг мене. Для мене пейзаж — це засіб пізнання світу... Я завжди починаю працювати тільки тоді, коли поетичне, красиве, перш за все в кольоровій гамі, відкривається в самій реальній дійсності; коли відчуваю, що не можу не писати...Важливу роль при цьому відіграють не тільки безпосередні враження, а й спогади, асоціації та мрії», — казав майстер.

Треба зазначити, що 1970—1980 рр. позначені змінами у стилістиці та тематиці картин. Художник захоплюється натюрмортом. Квіти у вазах — такий мотив є візитною карткою та великою пристрастю цього періоду. Натюрморти з величезною кількістю найрізноманітніших квітів становлять ще один цикл робіт і є, мабуть, найяскравішими та найоптимістичнішими з усього доробку. Ці картини — «живі», вони ніби складові елементи Природи, звідки черпав натхнення, в якій шукав порятунку автор. На жаль, в особистому житті Сергія Федоровича в ці роки вистачало трагізму (тяжко хворіла дружина, талановита донька-каліка, що рано померла, — про все це, зазвичай, не прийнято згадувати), та його полотна — це гімн життю, вічним і мудрим законам всесвіту. Різнобарвні, різні за настроєм: то тендітно-ніжні («Натюрморт із лілеями», «Натюрморт із волошками»), то яскраво-полум’яні («Літо», «Квіти на балконі») — всі вони є живописними уособленнями ідеалів Краси, Добра та Істини, без яких неможливий взагалі акт творчості.

Талант Сергія Шишка завжди визнавали, йому належать, мабуть, усі найвищі мистецькі титули радянської епохи: він був лауреатом більшості державних премій, мав звання «Народний художник СРСР», нагороджений орденом Леніна і орденом Дружби народів.

1997 року С. Шишко пішов із життя. За згадками тих, хто пам’ятає художника, він був переконаний, що будь-яка творчість має бути «замішана» на Любові, лише тоді вона залишиться у поколіннях, та генетичній пам’яті нащадків. Живопис цього митця справді життєстверджуючий, життєлюбний. Він іде від серця, через серце художника пройшов та до сердець людських звертається.

1992 року Сергій Шишко востаннє відвідав Ніжин, зв’язки з яким не переривалися ніколи. Вже відомий майстер пензля, Сергій Федорович часто перебував тут, був ініціатором та організатором виставок картин — як власних, так й інших художників. Ніжинським краєвидам присвячена низка полотен. Зрештою, місто отримало від нього щедрий дарунок — колекцію картин. Хоча полотна цього художника — в зібраннях музеїв Києва, Чернігова, та найбільшою на сьогоднішній день неприватною колекцією є та, що в галереї Ніжинського державного університету імені М. Гоголя, і яка зберігає пам’ять про людину й митця з великою душею.

На виставці в Чернівцях представлені декілька картин міського циклу, решта — живописні ліричні пейзажі та натюрморти, загалом 35 полотен, виконаних в 1940—1980 роках. Вони являють собою творче віддзеркалення навколишнього світу, виразно передаючи дух і колорит минулої епохи. Виставка буде працювати до 8 вересня.