«Медалі ще будуть!»

На зимових Паралімпійських іграх, які нині тривають у Пхьончхані, українська збірна вже здобула 15 медалей: 5 золотих, 4 срібні та 6 бронзових, посівши друге місце у загальному медальному заліку. За результатами четвертого дня змагань, 13 березня, українські паралімпійці вибороли 6 медалей: 2 золоті, 2 срібні та 2 бронзові. Про це написав на своїй сторінці у Facebook президент Національного комітету спорту інвалідів України Валерій Сушкевич: «...рівень підготовки всієї команди, і консолідованість у роботі, і віри в наших спочинків були такими, які знову заставляють говорити про Україну як лідера світового спорту».

Чи не найвдалішою для української збірної виявилася біатлонна гонка на 12,5 кілометра серед спортсменів із порушенням зору. Три з чотирьох перших місць посіли саме представники «синьо-жовтої» команди (пропустивши вперед білоруса Юрія Голуба). Четверте місце зайняв Віталій Лук’яненко, «бронзу» виборов Юрій Уткін, а «срібло» — Олександр Казік, родом із Вінниччини. Поки Сашко готується до наступних змагань, Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту людей з інвалідністю «Інваспорт» приймає вітання на адресу земляка-паралімпійця. Його начальник Дмитро Лукавий каже, що дзвінки з привітаннями та побажаннями перемоги лунали ще зранку-раненько.

«На зимових Паралімпійських іграх Вінниччину представляють Ірина Буй, яка має ураження опорно-рухового апарата, та тотально незрячий Олександр Казік, який вже потішив земляків «сріблом». Обидва спортсмени пройшли серйозну підготовку. Готуючись до ігор, вони пройшли три етапи Кубка світу, здобувши медалі різного ґатунку, — розповідає Дмитро Лукавий. — Для Сашка це перша паралімпіада, але точно не остання, бо ще зовсім молодий спортсмен. У Пхьончхані він стартував 10 березня зі спринту на 7,5 км, де посів восьме місце. 12 березня була гонка в лижних перегонах на дистанції 20 км — завершив її на шостому місці. 13 березня в індивідуальній гонці в біатлоні став срібним призером. Попереду у Сашка ще дві гонки та естафета. Тож медалі ще будуть!».

Олександр Казік народився у селі Балки Барського району в 1996 році. У спорт прийшов у 2010 році. Займається під керівництвом двох тренерів — Марцина Кучерявого та Сергія Кучерявого (спортсмен-лідер, який веде по трасі, оскільки Олександр тотально незрячий). Нині навчається на першому курсі магістратури Університету розвитку людини «Україна» за спеціальністю фізична терапія. Штатний спортсмен-інструктор збірної України з 2015 року.

«Знаєте, я до кінця Паралімпіади ніяких висновків не роблю і коментарів давати не люблю. Одне можу сказати: готуючи хлопців — Сашка та Сергія, який є моїм сином, — працювали на 100%, пройшли всі випробування, які Бог дав, і медаль цю вони заслужили, — каже тренер паралімпійця Марцин Кучерявий. — Сашко — з простої родини. Батько господарює вдома, мама — операційна медсестра в районній лікарні. Люди дуже добрі, бачите, якого сина виростили? Хлопчик був незрячим, а в інтернат його не віддали, виховували самі. Звичайну школу закінчив, нині навчається в магістратурі. І я пишаюся його успіхами.

Усіх своїх дітей з інвалідністю, які в мене займаються в «Інваспорті» — називаю божими дітьми. Вони отримують ті винагороди, яких заслуговують, хоч би як було важко. Бо як тільки опустять руки — нічого не отримають, а як  встануть, підіймуться, скажуть собі та іншим: «я — людина, я хочу жити як усі» — починають досягати результатів і відчувають себе повноцінно».

Як повідомляється на офіційному сайті Міністерства молоді та спорту України, за перемоги у Пхьончхані паралімпійці вперше отримають такі самі виплати, які були передбачені за здобутки олімпійців.