Наблизитися до Поета

«Ця виставка дає можливість скласти уявлення про те, як відбувалося входження Василя Стуса в українську літературу», — пояснює син поета, директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро СТУС. Тут відвідувачі вперше мають можливість побачити рукописи поета, політв’язня та правозахисника, його саморобні зошити з поезією, книжки, видані як закордоном, так і в Україні, лекції.

Перші книжки поета були надруковані закордоном, бо в Україні його не друкували з ідеологічних міркувань. І лише у 1989 році в Івано-Франківську побачила світ збірка поезій «Повернення» з ілюстраціями Опанаса Заливахи. На виставці можна її побачити. Як і перші книжки Василя Стуса, видані у Берні, Гамбурзі, Нью-Йорку, Варшаві, Торонто та інших містах. Можна побачити зошит з автографами перекладів М.Р.Рільке, судові вироки переписані Василем Стусом і Володимиром Чорноволом у таборі 1974 року, зошит поезій початку 1960-х років. Під склом розкладені перший аркуш рукопису дисертації, лекція про стан української літератури і критики на заводі «Київприлад», перша добірку віршів Стуса в «Літературній газеті» з напутнім словом Андрія Малишка 1959 року, саморобний зошит Василя Стуса з поезіями за 1957—1965 роки, на обкладинці якого — символічна назва «Сампишсамчит».

«Завдяки таким виставкам і окремим заходам вже 10—15 років відбувається входження Василя Стуса в український літературний і культурний простір. Як мені здається, від моменту перепоховання Стус за 20 років з мало кому відомого літератора став визнаним класиком», — говорить Дмитро Стус. На його думку, найкращим досягненням до 75-річчя поета є те, що «практично все стусознавство вже є в Інтернеті». «По суті, весь Стус вже присутній у віртуальному просторі. Це оптимальний шлях поширення знань і роблення української класики доступною для суспільства», — пояснює син поета. За його підрахунками, загальний наклад «батькових книжок і книжок про нього» складає більше мільйона примірників. «І все одно цього дуже мало», — підсумовує Дмитро Стус.

КОМЕНТАР

Євген СВЕРСТЮК, доктор філософії, політв’язень радянського режиму, правозахисник, громадський діяч і друг Василя Стуса:

— 75-річчя поета, який загинув у 47 років — це подія, про яку повинні трубити в усі труби. Відзначати потрібно скрізь і в усіх містах, тому що йдеться не просто про поета, який загинув, а йдеться про голос, який має почути кожне покоління. Отже, ми якоюсь мірою наближаємося до постаті Василя Стуса. Ми глибше починаємо розуміти його неординарну поведінку, його «вибрики», його непокору і його цілковиту внутрішню свободу в умовах неволі... Спершу здавалося, що ця поезія — на таких високих регістрах — настільки не відповідає стишеному темпу і голосу суспільства, що вона навряд чи буде ним сприйнята. Але потім виявилося, що вона дуже навіть сприйнята, що його вірші кладуть на музику, що пишуть дослідження, читають. Актуальність творчого падку Василя Стуса — дуже велика. І дуже велика енергія його слова, його духу, яка живе і оживає у кожному поколінні. Дуже добре, що газета «День» видала його у новій серії «Бронебійна публіцистика». Він не міг писати публіцистичні твори в той час, але ті кілька зразків його публіцистики задають дуже високий рівень думки. Їх варто читати.