«Перкалаба», Баба-Лаба й Дада

Дада — модерністська, вишукано хуліганська течія. Придумали її сто років тому артисти, котрі нестандартно мислили, поклавши в основу принцип руйнування звичних образів. Навіть назва — поза межами логічних інтерпретацій. Дада — це хвіст священної корови. Або дерев’яна конячка. Або дитяча бурмоталка. Обрати визначення за смаком, використовувати лише за гарного настрою.

А ось що таке «Перкалаба»? Кажуть, так називається маленький хутір у Карпатах. «Правда-правда, — відповідають учасники гурту «Перкалаба». — Прикол у тому, що за сталінських часів туди засилали всяку дрібну шушваль: кишенькових злодюжок, повій, адвокатиків та інших. Лісоповал такий собі, гуцульський ГУЛАГ, невеликий і не надто тяжкий. Заслані потім осіли, переженилися з гуцулами. Оцей мікс міських божевільних і гуцульської свободи і є «Перкалаба». А ще «Перкалаба» — це назва зірки в сузір’ї Лева».

Почався цей веселий гурт 1998 року. Тоді вони заспівали «Любовi поклик», що було схвально оцінене першими слухачами.

— Це спочатку — ідея скаженого драйву, що базувалася на театралізації, кореневих моментах і цілковитому позитиві, — згадують учасники гурту.

А до чого тут Дада? Просто там, на хуторі Перкалаба, вочевидь, прихистили ветеранів дадаїстського руху, котрі втекли від європейського снобізму. Де ці ветерани, які, напевно, мирно зустріли пенсійний вік, навчаючи розуму молодих зацікавлених людей. А, можливо, сам німецький дада-художник Георг Грос, дізнавшись про Перкалабу, заглянув на цей хутір, що сховався від світових негараздів, і, вражений побаченим, повторив свою знамениту фразу: «О, це — втілення чистого нігілізму!» Хтозна.

Хай там як, а самі музиканти на питання про те, що у їхній творчості за «українськими вечорницями» виразно видно фізіономії дадаїстів, футуристів та інших авангардистів, відповіли ствердно.

— «Перкалаба» дуже далека від шароварщини. Наше коріння — це дух, а не тупе дотримання традицій. Гуцули — народ, з одного боку, герметичний, а з іншого — максимально відкритий. Так само і «Перкалаба». Герметизм полягає у тому, що ми прагнемо не йти за всілякою орнаментальною маячнею. Не в цьому річ. Гуцулія — це насамперед свобода і драйв, на гуцульських весіллях автентичні музики грають так, що будь-який філармонічний колектив просто не зрівняється. Відкритість «Перкалаби» є цілковитою відкритістю світу й радості. Нам би цю радість лише встигати вставляти в голови та душі аудиторії, щоб самим не репнути від надлишку.

Стосовно Дада. Якщо уважно почитати тексти, то там і буде те, що споріднює Дада і «Перкалабу» — повна нещадність і безглуздя.

— Нещадність до чого або до кого?

— Нещадність у цьому випадку дуже світле відчуття — схоже на безстрашність перед життям. Життя прекрасне, якщо ти його не боїшся, а любиш. Усе треба робити як востаннє, так само як і відчувати, тобто нещадно. Насправді все просто.

Вони зараз дуже популярні. За одинадцять років «Перкалаба» встигла заявити про себе концертами по всій Україні, в Росії, у Східній і Західній Європі. Записано кілька альбомів: «Горрри» (2005), «Qzzaargh vs Перкалаба» (2006), «Говорить Iвано-Франкiвськ» (2007) «!Чидро» (2009), знято якісні відеокліпи. На їхніх концертах просто неможливо побачити обличчя, схожі на «насуплених устриць», якщо користатися цитатою з дадаїстського Маніфесту. «Перкалаба» справді грає нещадно й «нічим не пахне», точнісінько так само, як і Дада. Хоча любителі визначати музичні стилі назвали «Перкалабу» етно-ска-панк гуртом. Усі ці музичні напрями у творчості «Перкалаби», звісно, пізнавані. Як і регі. Як і любов музикантів до «Pogues», «Element of Crime», Ману Чао. Це весело, адже веселощі не пахнуть, оскільки це відчуття зовсім не пов’язане з нюхом.

— Я згадую Івано-Франківськ як приємне в усіх відношеннях, затишне та спокійне місто. Складно уявити, щоб у ньому з’явилися які-небудь злі товариші. Сама атмосфера міста, на мою думку, сприяє появі гурту з веселими піснями й танцями. Чи залежить настрій у музиці від місця проживання?

— Те, що місце має значення, це стопудово. Вже не вперше ми говоримо, що такий феномен, як «Перкалаба», міг народитися лише в Івано-Франківську. Цьому сприяло кілька причин. По-перше, близькість гір. Івано-Франківськ до певної міри є воротами в гори. По-друге, дуже велика мішанка культур: галичани, гуцули, євреї, росіяни, всього багато й усі толерантні, тобто мульті-культі в чистому вигляді. По-третє, місто знаходиться в межиріччі. Присутність усього цього плюс однозначна харизма та світлість музикантів і породили такий унікальний гурт, як «Перкалаба».

Гори, гори... там можна співучо кричати: «Я буду льотчиком, мама!» — і знати, що з тобою погодяться.

У «Перкалабі» багато всього через край. Вони так залюбки грають музику, що зовсім не хочуть гратися в шоу-бізнес. А те, що на їхніх концертах завжди багатолюдно, свідчить лише про те, що творчість «Перкалаби» зрозуміла не тільки тим, хто має вищу гуманітарну освіту й витончений смак. Хоча для того, аби полюбити дадаїзм, диплом якраз і не потрібний.

— Наскільки національний колорит, присутній у музиці гурту, відповідає традиціям приколістів усіх мастей?

— Це не нам судити. Ми граємо те, що нам до голови засовує Дядько Бог. Дякуємо Йому за це. Але, звісна річ, у нас у крові те, що налите предками.

«Попускаймоси!» — це одне з дадаїстських гасел гурту, яким вони закликають до загального позитиву, радості й повсюдного розкурювання люльки миру замість ведення війни. Тому що «Добрi люди — чидро! Ти щасливий — чидро!»

А ще вони співають про далеку країну Парагвай, де, напевно, так добре, що будь-який велосипедист туди добереться. Лише за умови, що в цього велосипеда колеса зроблені самим Марселем Дюшаном. Тоді Парагвай велосипедиста полюбить і обере...

— Запитання, якого уникнути не можна. Що нове й цікаве планується? Гастролі, запис альбому, Нобелівська премія, кінозйомки, зустріч з англійською королевою без краваток за вечірнім чаєм із пундиками?

— Все, що перераховано, і навіть більше. Причому ми впевнені у цьому.

Ось така вона — «Перкалаба». Баба-Лаба. Українська непричесана відповідь європейському, нині класифікованому, дадаїзму.

Завтра у Львові «Перкалаба» представить свій новий альбом «Ундеропера».