Ренесанс України. Порцеляновий

Нагадаємо,слово «порцеляна» походить від староіталійського «porcellana» — назви молюска Concha Veneris. Назву запозичено у зв’язку з напівпрозорим виглядом його мушлі, яка подібна до справжньої порцеляни. Порцеляна вперше була створена 620 року в Китаї. В Україні вперше випуск порцеляни був організований наприкінці XVIII століття. Розвитку фаянсової й порцелянової справи сприяли великі поклади каоліну на Волині та Чернігівщині. У цих місцях і будувались заводи. А перша порцелянова мануфактура в Україні була сформована 1784 року у володінні найбільшого магната Правобережжя  Юрія Чарторийського на околиці Корецького замку...

За словами автора і керівника проекту «Порцеляновий ренесанс України» Валерія ЗАВЕРШИНСЬКОГО, голови ГО «Асоціація дослідників фарфору та фаянсу», на виставці у Музеї сучасного мистецтва України «представлений доробок митців, які своєю творчістю «пророкують» нові горизонти української художньої порцеляни. Саме цей порцеляновий розпис демонструє поєднання традиції та авторського новаторства.

Наприклад, донька та онука легендарної української художниці Марфи Тимченко — Олена Скицюк та Олена Кулик продовжують традиції всесвітньо відомого петриківського розпису. Цікаво, що разом з традиційними підходами, які були характерними для старшого покоління, у творчості наймолодшої представниці династії, Олени, бачимо використання новітніх технологій,  елементів, що наближені до прийомів комп’ютерної графіки.

Одеська художниця Олена Жернова та львівський майстер Олександр Опарій представляють спроби переосмислення традиційних підходів розпису порцеляни. На думку Жернової, сьогодні важливу роль відіграють «поєднання внутрішнього особистісного імпульсу та глибини культурного рівня митця». Так само і творчість Олександра Опарія є прикладом сучасного погляду і трансформації традиційних канонів у просторі особистісного художнього бачення. Зберігаючи естетику, притаманну петриківці, він намагається бути сучасним у трактуванні мотивів та символів.

Георгій Антоненко представляє власні пошуки у мистецтві порцеляни. У роботах художника бачимо як традиційні мотиви, речі, які характерні декору 1950-х, так і твори вільного розпису, абстрактні композиції.

Євген Овчарик представляє дизайн-напрямок. Починаючи з формоутворення порцелянового виробу, експериментує з оздобленням. Ці пошуки власного творчого почерку демонструють перспективність лінії мистецького синтезу як одного з прийомів, що надають виразності у відображенні творчої думки.

Нарешті, своєрідною «родзинкою» вернісажу стали порцелянові наперстки. Творчій проект Сергія Воронова — це маленьке диво з великою власною історією походження та українських версій їхньої творчої розробки...

Виставка «Порцеляновий «ренесанс України» триватиме до 9 лютого.