Уряд «Національної збірної»

Після тривалих «страждань», в четвер влада нарешті поставила крапку у безкінечно-безтолковому політичному «серіалі» щодо нової коаліції і уряду, який втомив всю країну. В результаті довгих торгів, вона запропонувала свій варіант Кабміну на чолі з Володимиром Гройсманом, щоправда, так і не визначили міністра охорони здоров’я. Спостерігаючи за всі попереднім процесом, а головне — підходами, на яких базувалися переговори, складно було очікувати на інший результат. Нинішній політикум діє в рамках тих правил, які були закладені ще в 90-х рр.  

Напередодні дня голосування за «уряд Гройсмана», ми запропонували  розширити горизонти пошуку. Адже зараз чомусь не згадують, що йдеться про постмайданну ситуацію. Чому не постає запитання — що повинен вирішити цей уряд? Які завдання перед ним стоять? У людей виникає питання: ми вийшли на Майдан, поклали там більше сотень життів і опинилися ще далі від Європи, ніж за часів Януковича, від своїх цілей. Чому?

«Не для того ми втікали з «табору», щоб потрапити в «малину» (Лариса Івшина — 1995 рік). Психологія «малини» і «малинників» росте і розвивається. І цей процес розгортається поряд із державою, яка зараз проголосила своїм головним гаслом — «остаточне вирішення українського питання». Причому воно «вирішується» в манері спеціальних операцій по всіх фронтах... Маючи такий серйозний виклик, чи можемо ми дозволити нашим політикам, які, м’яко кажучи, не відповідають сьогоднішнім завданням, просто бавитися — хто ще не посидів у кріслі прем’єр-міністра? До речі, за ці три дні Володимир Гройсман додав позитиву до свого образу, тричі сказавши «ні» своєму близькому союзнику.

І ще один момент: набридло, коли українцям навіюють штучні комплекси. Ніби у нас немає своїх профі і ми змушені по світах шукати міністрів-іноземців, принижуючи інститут громадянства або взагалі пишучи під них закони... Так от, без зайвого пафосу можемо сказати, що «свій» склад уряду ми уклали за годину. Причому з кількох кандидатів на одну посаду. В тому числі і на міністерство охорони здоров’я.

У цій складній ситуації зовнішніх і внутрішніх загроз принцип, який ми рекомендуємо, — «національна збірна». Так, вона залишається ще завданням на виріст. Жодних ілюзій щодо цього в нас немає.

МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1997 р.

Але ми повинні показати і суспільству, яке часто буває наївним та нерозбірливим, що треба дивитися у глибину проблеми, бачити причину її формування. І розуміти, що тільки професійні люди, які, на щастя, збереглися у країні, здатні вирішувати суперскладні проблеми. Ніякі «шариковщина», «нью-більшовизм», «комісари в модних кепках і з гаджетами» нічого цього вирішити не можуть. Той, хто їх підтримує, бере на себе частину відповідальності. Так само, як відповідальні ті, хто в 1999-му голосував за Кучму і які власне тепер «пожали» не тільки війну, а й цю абсолютну політичну руїну. Тому що зараз при владі його політичні спадкоємці. Тому відповідальність суспільства і журналістів дуже велика.

Ми не претендуємо на істину в останній інстанції. І широка суспільна дискусія щодо нового уряду буде не зайвою, на нашу думку. Головне, щоб в її основі були чіткі критерії, які ми запропонували: професійність, вчинки, свіжі рішення...

Головна мета — вийти за межі внутрішніх «договорняків» і показати, що у нас є кандидатури на два, і на три склади уряду. І люди, яких ми висуваємо на вищі державні посади, також мають розуміти, що їх бачить суспільство і «тримати планку». Це?— публічна демонстрація, що в Україні дуже багато талановитих людей. «Національна збірна» — уряд професійних і патріотичних людей, у яких є «кредитна історія» і за якими стоять вчинки.

З повагою ваша «стратегічна сімка» газети «День». До нашої служби вивчення громадської думки просимо звертатися за e-mail: [email protected], [email protected], [email protected]

Кандидати до уряду за версією «Дня»

Прем’єр-міністр... В ідеалі було б добре, щоб це була людина- «бульдозер». Щоб можна було з ним все знести, переорати і засіяти по-новому...

Ми розуміємо, якого масштабу мислення повинен бути наш кандидат у прем’єри, щоб осягнути все це поле деструкції і мародерства, вибрати здорові сегменти, сказати, де є точки росту, і почати роботу. У нас є такий кандидат. Ми говорили про нього майже двадцять років. Але... Повернемося до наших реалій.

Ми назвемо іншого кандидата, який дуже точно діагностував проблему в інтерв’ю нашій газеті: «Контрреволюція в Україні почалася в 1994 році». Це — Володимир Лановий.

Суспільний інтерес може бути прикутий до людини, яка починала в ті ж самі часи, як Бальцерович. Але, можливо, саме інертність суспільства не дала йому стати тим Бальцеровичем — тому що голосували то за соціалістів, то за комуністів... І тоді не підтримали жодний уряд, який міг би бути чітким і грамотним у проведенні саме української реформи. Наші обставини вимагають точного знання українського анамнезу. Тому прем’єр-міністр — Володимир ЛАНОВИЙ (міністр економіки України (1992), голова Фонду державного майна (1997—1998), народний депутат II, V та VI скликань Верховної Ради).

В уряді має бути перший віце-прем’єр-міністр з окупованих територій. І його має очолити людина, котра першою озвучила потребу такого органу в країні, яка потерпає від агресії — це Андрій СЕНЧЕНКО.  На жаль, Арсеній Яценюк тоді сказав: у моєму уряді такого міністерства не буде. Два роки втрачено. До слова, створена Андрієм Сенченком організація «Сила права» фактично перебрала на себе функцію держави і своїми силами займається правовою допомогою громадянам, які постраждали від російської збройної агресії. А в державі таких — декілька мільйонів. І вже минулого року «Сила права» отримала перші безпрецедентні перемоги — два судових рішення, у яких вперше в історії українські суди визнали факт російської збройної агресії та окупацію частини території країни.

• Віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань — надзвичайно принциповий блок! Це саме та посада, завданням якої є показати нове розуміння України свого місця у світі. Й Оксана ПАХЛЬОВСЬКА — відомий учений, професор Римського університету «Ла Сапієнца» — це саме та людина, якій під силу це завдання. Її робота  «Ave, Europa!» певного роду канон, орієнтир. Автор в своїх публікаціях чітко визначила больові точки в суспільній матерії колонізованого народу: ескапізм, надчутливість і відкритість до чужорідного маскульту, «втома» від власної історії, від самих себе, від численних табу.

Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина КЛЮЧКОВСЬКА з огляду на те, що українці повинні формувати гуманітарну політику не лише для себе, а й для всіх українців світу, теж є гарним претендентом на цю посаду. 

Гідний «конкурент» цим двом професіоналам є проректор Острозької Академії Петро КРАЛЮК. Він — автор багатьох книг, який має філософське бачення українських проблем, вільно оперує історичним інструментарієм у підходах до проблем сучасної ідентифікації України у світі та Європі.

•  Міністр фінансів — Ігор МІТЮКОВ (економіст-фінансист. 1995—1997 — спеціальний представник уряду України при ЄС. Протягом 1997—2001 — міністр фінансів України. Згодом посол України у Великобританії), Олександр САВЧЕНКО (економіст, фінансист, банкір, виконавчий директор Європейського банку реконструкції і розвитку), спеціальна посада заступника міністра фінансів по зв’язках з міжнародним валютним фондом — Наталія ЯРЕСЬКО.

•  Міністр енергетики та вугільної промисловості — Сергій ЄРМІЛОВ (політик, міністр палива та енергетики України (2000—2001, 2002—2004), Михайло ГОНЧАР (експерт з питань енергетики та національної оборони, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»), Андрій КОБОЛЄВ (голова правління НАК «Нафтогаз України» (з 2014)

•  Міністр освіти і науки — Ігор ПАСІЧНИК (ректор Національного університету «Острозька академія» (з 1996), Лілія ГРИНЕВИЧ (експерт з питань освіти, голова Комітету ВР з питань освіти та науки), Юрій БОБАЛО (вчений у галузі радіотехніки, ректор Національного університету «Львівська політехніка» (з 2007 року), Ігор КОЦАН (президент Біофізичного товариства України, ректор Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки (з 2005 року), Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ (академік НАН України, ректор Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» (з 1992 року).

•  Міністр культури — Наталя ЗАБОЛОТНА, котра сучасними інструментами може утверджувати українську культуру і в Україні, і у світі (гендиректор «Мистецького арсеналу», (з 2010), керівник численних культурних проектів (ArtUkraine, першого міжнародного «Книжкового Арсеналу»), Євген НИЩУК (актор театру та кіно, Народний артист України, міністр культури (2014), «голос Майдану»), уже перевірений професійним середовищем.

•  Міністр внутрішніх справ — В’ячеслав АБРОСЬКІН (генерал-майор, начальник Головного управління Національної поліції у Донецькій області). Працював заступником начальника УВС Севастополя, виїхав з Криму після окупації російськими військами. Роботу головного міліціонера Донецької області відзначили — 19 грудня 2014 року В’ячеслав Аброськін отримав звання генерал-майора. Щодня звітує про роботу через соціальну мережу Facebook, там же до нього звертаються громадяни. Кожен, хто у такі складні часи показує мужність, людяність і професійність на найбільш небезпечних ділянках, заслуговує на визнання і розуміння, що його зусилля бачить суспільство.

•  Міністр економічного розвитку і торгівлі — Тимофій МИЛОВАНОВ (пропозиція від «сенату» — Вікторії Подгорної, з якою згодна газета «День»), Віктор ГАЛАСЮК (економіст і політик, почесний президент Асоціації «Інноваційний розвиток України» (UAID), голова Комітету ВР України з питань промислової політики та підприємництва), Андрій НОВАК (економіст і політолог,  Голова Комітету економістів України (з 2010), автор книги «Як підняти українську економіку»).

•  Міністр з євроінтеграції. Ірина ГЕРАЩЕНКО (уповноважений президента з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій і Луганській областях, народний депутат VIII скликання (БПП), Сергій ПИРОЖКОВ (доктор економічних наук), академік, член Президії НАН України, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Республіці Молдова).

•  Міністр аграрної політики та продовольства — Володимир ЛАПА (керівник Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів (з 2016).

•  Міністр екології — Микола ТОМЕНКО (політик, голова Комітету ВР з питань екологічної політики (2014—2016). Ініціатор та організатор загальнонаціональних акцій «Сім чудес України», «Сім природних чудес України»), один із перших, хто серйозно підняв питання незаконного видобутку бурштину. Остап ЄДНАК (громадський діяч, активіст Громадського сектора Євромайдану, народний депутат VIII скликання ВР) займається питанням вирубки лісів.

•  Повинен бути створений спеціальний департамент — екологічна поліція. Керівник — Ігор ЛУЦЕНКО, відомий активіст, громадський діяч руху за збереження історичної забудови міста Києва, економіст за освітою, народний депутат України.

•  Міністр закордонних справ — Ганна ГОПКО (народний депутат, громадська діячка, журналістка, координатор «Реанімаційного пакету реформ». Голова Комітету ВР у закордонних справах (з 2014). Дуже працьовита. Рідко хто робить щомісяця такі ретельні і об’ємні звіти про виконану роботу. Відома принциповою позицією, автор низки мужніх громадянських кроків. Микола КУЛІНИЧ (дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Японії, Австралії), Костянтин ГРИЩЕНКО (політик і дипломат, міністр закордонних справ (2003—2005, 2010—2012), колишній посол і в Америці, і в Росії)

•  Міністр інфраструктури. Володимир ОМЕЛЯН (громадський діяч, експерт з питань молодіжної політики, публічних комунікацій) або Володимир МАКЕЄНКО (екс-голова КМДА (з 25 січня 2014 року по 7 березня 2014 року), народний депутат України з першого скликання), який, до речі, свого часу працював диспетчером служби управління повітряним рухом в Українському центрі автоматизованого управління повітряним рухом «Стріла».

•  Міністр інформаційної політики. Ми виходили з того, що в умовах війни така структура мусить бути. Спочатку нашим головним кандидатом на цю посаду був Дмитро ТИМЧУК (військовий, координатор групи «Інформаційний спротив» — пригадайте сам початок війни, хто організував щоденний моніторинг), але він проти існування міністерства як такого. Зрештою, якби не анексія Криму та конфлікт на сході України, це відомство справді було б непотрібним. Окрім Тимчука, маємо ще кілька кандидатів: Сергій ЩЕРБИНА, який створив дуже ефективний проект — онлайн-видання INSIDER. Гліб ГОЛОВЧЕНКО (журналіст, керівник міжнародних проектів посольства США та фонду «Відродження», президент Асоціації молодіжної преси України). За ним — створення регіонального каналу ТАК-TV, що сприяв створенню середовища в Миколаєві, яке під час вирішальних подій показало український характер. А також позиція — він автор першого позову громадянина України проти «Первого канала» РФ за всі роки незалежності нашої держави з вимогою спростування неправдивої інформації. Попри проблеми українських медіа, ми бачимо чимало гідних претендентів на посаду міністра інформаційної політики. Ще один з них — Наталя ВЛАЩЕНКО (театрознавець і журналістка, авторка медіа-проекту «Публічні люди», ведуча програми Hard Talk). Так ми хочемо сконцентрувати увагу суспільства на тих, хто створює оригінальні проекти. Відзначаємо також багаторічні зусилля Олександра ТКАЧЕНКА — за його менеджерський талант (журналіст і продюсер, гендиректор «1+1 медіа»). І Сергія ГАРМАША — за розуміння того, як будувати цю саму інформаційну політику у зоні конфлікту. Взагалі, серед урядовців нам не завадить мати більше «затятих донецьких», які продемонстрували виняткову мужність і патріотизм.

•  Міністр молоді та спорту. Основний кандидат — Валерій СУШКЕВИЧ (політик, президент Національного комітету спорту інвалідів України (з 1996). Однозначно, наші параолімпійці круті як спортсмени, і як люди.

•  Міністр оборони і голова Служби безпеки України. Степан ПОЛТОРАК — генерал армії України, міністр оборони України (з жовтня 2014) і Василь ГРИЦАК — голова Служби безпеки України (з 2 липня 2015), керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України (з 7 липня 2014), член РНБО (з 10 липня 2015), Генерал армії України. Під час війни ми їх не змінюємо. Вирішили не чіпати нинішню верхівку Міноборони, яке і так постійно стикається з новими викликами і зараз нарешті, здається, прийшло до більш-менш впорядкованого стану. Але ми вважаємо, що має бути заповнена спеціальна посада представника України в НАТО. У цій ролі бачимо Ігоря КАБАНЕНКА (адмірал Військово-морських Сил ЗС України, представник Місії України при НАТО) або Андрія КУЗЬМЕНКА (МЗС).

•  Міністр регіонального розвитку. Цю посаду може обійняти Олександр ДОМБРОВСЬКИЙ (політик, міський голова Вінниці (2002—2005), Анатолій ТКАЧУК (голова Інституту Громадянського суспільства  (1997—1999), радник Президента України (2005—2008), Олександр СОЛОНТАЙ (експерт Інституту політичної освіти, засновник Фундації регіональних ініціатив, один з лідерів об’єднання «Сила людей»).

•  Міністр соціальної політики. Зізнаємося, визначитися із кандидатурою на цю посаду було тяжко. Врешті, зупинилися на Юрії БОВІ (багаторічний мер Тростянця Сумської області). Ще один варіант — Елла ЛІБАНОВА, глибокий стратег (економіст, академік НАН України, науковий консультант Президента України (2000—2005), член Міжнародного союзу демографів).

•  Міністр юстиції. Володимир ВАСИЛЕНКО (юрист-міжнародник, Надзвичайний і Повноважний Посол України, автор Декларації про державний суверенітет України (1990), Віктор МУСІЯКА (політик, один з авторів тексту Конституції України, Голова наглядової ради Центру розвитку українського законодавства (з 1999), Сергій ГОЛОВАТИЙ (юрист і політик, президент Української правничої фундації (з 1992), народний депутат I—VI скликань ВР України).

•  Міністр Кабінету міністрів. Вкрай важлива посада. Потрібна людина, яка добре знати кухню Кабміну. Наприклад, Віра НАНІВСЬКА, яка готувала до служби багатьох державних діячів (експерт з питань державного управління та реформування політичних інституцій, почесний Президент Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД). Серед кандидатів і Вікторія ПОДГОРНА, прекрасний організатор (політолог, директор Міжнародного центру стратегічної політики). З нею — будьте певні — інновації нарешті проникли б у бюрократичну урядову машину.

•  Генеральна прокуратура. Віктор ШИШКІН (кандидат юридичних наук (з 1987), доцент. Народний депутат України 1-го, 2-го та 3-го скликань. Суддя Конституційного Суду України від Президента України (з 4 серпня 2006 до 21 липня 2015) і Віталій КАСЬКО (юрист, заступник Генерального прокурора України у 2014 — 2016 роках (державний радник юстиції 3 класу, адвокат). А ще... Олександр ЄЛЬЯШКЕВИЧ (політик, народний депутат України III та III скликань). 

•  Міністр охорони здоров’я — Людмила БЕЗПАЛЬКО (фармацевт, багаторічний генеральний директор Борщагівського хімфармзаводу). Жінка, яка врятувала фармацевтичну галузь у перші роки незалежності від розгрому. «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» крім усього іншого робить багато нових ліків. Крім глибокого знання, вона забезпечує дуже хороший соціальний пакет своїм співробітникам на підприємстві. Коли чимало наших підприємців усі всі надприбутки виводять за кордон. Люди, які могли б бути профі, і реально гуманними, дуже потрібні у міністерстві охорони здоров’я. Також — Катерина АМОСОВА (член-кореспондент Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, ректор НМУ імені О.О. Богомольця), Василь ЛАЗОРИШИНЕЦЬ (директор Інституту ім. Амосова, український лікар, вчений в галузі кардіохірургії).

*  *  *

До речі, якби дійшло до діла, то багатьох із цих людей довелося б добре попросити, щоб вони прийшли.

Звичайно, ми свідомі, що список буде інший, хоча в декількох позиціях він співпадає. Але дуже важливо, щоб міністри працювали дуже ефективно, знаючи, що в них за спиною є ще велика «лава запасних». А суспільство могло порівнювати і стежити. А кандидати — готуватися. А журналісти — вдумливо писати, справедливо критикуючи і заохочуючи.

КОМЕНТАРІ

Запропонована конструкція уряду компромісна, але унаочнює бачення багатьох людей. Умовний «сенат «Дня» з провідних експертів надав нам свої пропозиції та бачення. Коментарі з обґрунтуванням позиції частини з них ми пропонуємо сьогодні «нижній палаті». 

«ВАЖЛИВО, ЩОБ СУСПІЛЬСТВО НЕ АСОЦІЮВАЛО ГЕНПРОКУРОРА З УРЯДОМ»

Iгор КОЛIУШКО, голова Центру політико-правових реформ:

— Генпрокурор має бути абсолютно аполітичною фігурою, а не членом уряду. На посаді міністра МВС я бачу Віктора Чумака. Це міністерство дуже складне і його треба реформувати. І Чумак був єдиним, хто подавав ознаки розуміння, що саме треба з ним робити. Найкращим міністром регіонального розвитку і будівництва був би Анатолій Ткачук. На посаді міністра економіки і фінансів, або навіть Віце-прем’єра з цих питань має бути досвідчений економіст типу Ланового, Бураковського та інших.

«МІНІСТР МАЄ МАТИ НЕ ЕМОЦІЙНЕ, А ОБГРУНТОВАНЕ БАЧЕННЯ»

Валентин БАДРАК, військовий експерт, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння:

— В сфері безпеки і оборони у мене є з десяток гідних прізвищ, які б я міг назвати, як кандидатів на керівництво відповідних міністерств. Щодо Ігоря Кабаненка можу сказати, що це та людина, яка має і досвід, і чітке бачення роботи і розвитку міністерства оборони. Це одне з прізвищ, яке я міг би назвати як гідного цієї посади. Він має не емоційне, а обґрунтоване бачення.

«ДИРИГЕНТ» НОВИЙ. А ОТ «ОРКЕСТР» ЗМІНИВСЯ ЛИШЕ НАПОЛОВИНУ... / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Щодо Міністерства інформаційної політики, то мушу сказати, що Україна в цій сфері залишається вразливою і, на жаль, я не бачу тут ефективних кроків. Таку посаду має обіймати людина, яка має великий досвід роботи в ЗМІ і має громадянську позицію. Треба дивитись на топ-менеджент телеканалів або з поважних видань. Можу назвати, наприклад, Діану Дуцик. Але це моя виключно суб’єктивна думка.

«БЕЗ ПЛАТФОРМИ та ВІДПОВІДНИХ КРИТЕРІЇВ НАВІТЬ НАЙЛІПШІ ЛЮДИ БУДУТЬ БЕЗПОРАДНИМИ НА СВОЇХ ПОСАДАХ»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

— В економічному та фінансовому блоці є прекрасна група VoxUkraine. Вони мають такий досвід роботи, що повинні справитися із відповідними завданнями краще за будь-якого міністра. Там десятки людей і персонально говорити просто немає можливості. Це і Мілованов, і Талавера, і інші. Міністерство економіки — це визначення стратегічного розвитку. Стосовно фінансів, то треба щоб людина була з більш практичним досвідом, яка працювала в інституційних компаніях, розуміла міжнародний фінансовий сектор, тому що треба інтегруватися в стандарти, що існують в західному світі. Це необхідно для доступу до світового ринку капіталів. Потрібна людина, яка має не так український, як західний інвестиційний досвід. Важливо перезапустити на інші принципи функціонування фінансово-економічну сферу в Україні. Ми залежимо від західних капіталів, адже живемо в глобалізованому світі. І ми не можемо не мислити, як мислять у світі.

Було б дуже добре, якби уряд формувало активне громадянське суспільство. Потрібна платформа — і в контексті цієї платформи розглядати кандидатури. Без платформи і відповідних критеріїв навіть найліпші люди будуть безпорадними на своїх посадах, і система їх просто відторгне.

«ВІКТОР ШИШКІН — ДУЖЕ ЧЕСНА ЛЮДИНА, І Я ЙОГО ПІДТРИМУЮ»

Олександр ПАВЛИЧЕНКО, Харківська правозахисна група:

— Віктор Мусіяка абсолютно підходить на посаду Міністерства юстиції, адже він дуже технічний. Але, можливо, у нього немає драйву реформатора. На цій посаді може бути і Микола Хавронюк. Його можна ставити в тому числі на посаду Генпрокурора. Так само на ГПУ можна призначити Сергія Горбатюка. Віктор Шишкін — дуже чесна людина і я його підтримую. Зараз система прокуратури нікчемна і там потрібен той, хто її розвалить і побудує заново за зовсім іншими принципами. Взагалі я вважаю, що Генпрокуратуру треба помножити на нуль і створити, наприклад, при Мін’юсті структуру, яка б підтримувала державне обвинувачення.

Щодо Міністерства МВС, то зараз ми бачимо лише 10—20% того, що відбувається там. Заслугу Авакова я бачу в тому, що втримується ситуація на тому ж самому сході України. В тому, що була зупинена навала, немала заслуга і відомства Авакова. Також треба розуміти, що МВС — це таке болото, яке за один раз не реформуєш. Потрібен час. Тому Аваков, як компромісна фігура, може залишатись на своїй посаді.

«ТРЕБА ХОТІТИ ЗАЛИШИТИ СВІЙ ДОБРИЙ СЛІД В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ»

Iрина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою (МIОК) «Львівської політехніки»:

— Ваша ініціативи — це дуже правильний хід. Він показує, як можна зробити все дуже швидко, використовуючи потенціал, який ми маємо всередині країни. Адже маємо надзвичайно обдарованих людей у всіх галузях. Про створення технократичного уряду тільки розмови, але нічого для цього не робиться. Ось приклад — те, що газета за одну годину висунула кандидатури. Тобто це можна зробити дуже оперативно. Але для цього потрібна політична воля, якої немає. У нас є політична воля до так званих договорняків. Але людям це вже обридло. Це вже не розчарування, а нехіть. Люди відчувають весь «арсенал» негативу. І не потрібно принижувати наших людей і шукати Бог знає звідки міністрів. Якщо брати людей з-за кордону, то принаймні тих, які б мали українське коріння — і коли не на керівні посади, то ввести їх в експертні середовища. Щоб ті корисні моделі, які працюють на Заході, ми могли імплементувати у нас. Тобто ініціатива газети «День» — з кожної галузі вибрати добрих фахівців, які готові працювати для України, — прекрасна. Треба просто хотіти це зробити. Треба хотіти залишити свій добрий слід в історії України. У нас чомусь ніхто про це не думає.

Щодо запропонованих газетою кандидатур на посаду міністра культури. Вважаю, що добрим міністерським менеджером є та людина, яка проходить усі управлінські щаблі. Попри те, що Нищук цього не мав, він побував на цій посаді і вже освоїв ази існуючої ситуації. Наталя Заболотна теж керує величезним огромом роботи, розуміє всі тенденції і управлінські речі. Її діяльність у «Мистецькому Арсеналі» свідчить про абсолютне розуміння процесів, які відбуваються в галузі культури. Тому я, напевно, проголосувала б за Наталію Заболотну.

Я нормально почуваюся на своєму місці, маю свою ділянку роботи, яка, на жаль, ще не випрацювала у нашому суспільстві. На жаль, нас поки що рідко коли хто чує у владі. Але ми свою ниву оремо. Я думаю, рано чи пізно вона зійде. Бо ми можемо мати багато різних застережень, але 20 мільйонів людей у діаспорі — це насправді величезний потенціал.

«ТРЕБА, ЩОБ ЦЮ ІДЕЮ ПІДХОПИЛИ ІНШІ АВТОРИТЕТНІ МЕДІА»

Iгор ПАСIЧНИК, ректор Національного університету «Острозька академія»:

— Те, що газета «День» порушила це питання і навіть визначила перелік людей, — дуже актуально. Якби цю ідею підхопили інші авторитетні медіа, які мають високоінтелектуальних читачів, було б дуже добре. Таким чином можна було б створити рейтинг і, відповідно, створити уряд, котрий насправді був би тим урядом, про який ми мріємо — набагато швидше, ніж він зараз створюється з допомогою нашої Верховної Ради, представників Кабінету Міністрів і Президента. Цей почин газети «День» треба підтримати й іншим. Мені приємно, що серед тих претендентів, яких назвала газета, є моє прізвище. Дуже дякую. Я не бачив би себе в кріслі міністра, а, швидше, як радника міністра, який буде обраний. Тому що «Острозька академія» — єдиний державний виш, котрий було перезасновано за незалежної України і який протягом 23 років пройшов складний шлях становлення не в Києві чи обласному центрі, а в малесенькому районному містечку. За цей період накопичено такий досвід, і мені прикро, що ідеї, які я пропоную неодноразово, абсолютно ігноруються. Мені б хотілося, щоб міністром дійсно була людина, яка б узяла мене своїм радником — зразу зазначу: на громадських засадах, без будь-якої оплати. Не кажу, що мої поради мали б бути абсолютними, але ж серед них є досвід, який варто було врахувати. На мій погляд, серед пропонованих «Днем» кандидатів найбільший досвід управлінської діяльності має Лілія Гриневич. Людина, яка пройшла прекрасний шлях як для міністра — це і вчитель, і директор школи, і начальник управління освіти, і депутат Верховної Ради, і голова Комітету ВР з питань освіти і науки. Тобто, по-перше, це людина, яка цілком володіє ситуацією в країні, по-друге, її знання уже настояні на часі — це є мудрість. У психології період, який зараз у Лілії Гриневич називається акме-період, тобто найбільш сприятливий для самореалізації, втілення того, що було накопичено раніше. Якби Лілія Гриневич враховувала і досвід «Острозької академії» у своїй діяльності, ми були б вдячні.

«СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ Є ДЕФІЦИТОМ У ТОП-МЕНЕДЖМЕНТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ»

Iгор ГУЖВА, експерт Центру розвитку ринкової економіки:

— Міністр фінансів: Олександр Шлапак є достатньо професійною людиною з серйозним управлінським досвідом та фаховими навичками управління державними процесами у тому числі в галузі фінансів. Помірковані та незалежні підходи до вирішення державницьких питань дозволяють прогнозувати, що саме така людина на даному етапі може бути ефективним керівником Мінфіну.

Міністр економіки: Віктор Галасюк під час роботи на посаді голови комітету ВРУ з питань промислової політики та підприємництва зарекомендував себе як ерудована та професійна людина. Проявлені здібності щодо налагодження комунікацій з бізнесом, органами державної влади та зовнішніми партнерами є надзвичайно важливими на такій посаді, як міністр. Крім цього глибина розуміння економічних процесів та стратегічне бачення перспектив подальшого розвитку є дефіцитом в топ-менеджменті одного з ключових органів державної влади.

«ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР — ВІКТОР ГАЛАСЮК»

Володимир ПАНЧЕНКО, директор інституту імені Олександра Поля:

— Прем’єр-міністр — Віктор Галасюк. Належить до когорти державників, котрі розуміють, як працює економіка та як неї управляти. Він успішно довів це на посаді голови комітету з питань промислової політики та підприємництва, розвиваючи  сучасну промислову та інвестиційну політику в інтересах українських виробників, підприємців та платників податків. Галасюк сповідує проукраїнську економічну політику, добре знає, що таке реальний сектор економіки, робочі місця, інвестиції, додана вартість та експорт — саме вони для нього є фундаментом майбутньої стратегії економічного розвитку, а не програма співпраці з МВФ чи набирання нових закордонних кредитів, як це було за уже минулого уряду. Тому сьогодні, на мою думку, він найбільш гідний очолити уряд.