Чому «Русский мир» потрібно створювати у Вільнюсі, але не в Іванові?

8 травня Європа відзначила закінчення найжорстокішої війни за всю свою історію. А в понеділок Росія відзначає День перемоги. Як завжди, з портретами Сталіна, що вбив мільйони людей. З брязкотом зброї. Погрозами на адресу сусідів. З ветеранами, обвішаними залізяччям. Які все менше нагадують 90-річних — стільки було б наймолодшому учаснику війни. І навіть тут Путін не може без брехні.

Уже третій рік Росія відзначає День перемоги з мізками, що перегрілися від військових випарів. Крики «Крым наш!», «Возьмем Киев за три дня!», «Таллин – российский город!», «Наши МИГи будут в Риге!», «Наши танки будут в Праге!» стали в Росії нормою. Ознакою гарного патріотичного тону. І це ? через 71 рік після закінчення найжорстокішої війни в Європі. Які кішки мають кричати в голові у російської людини, щоб найбільшим її бажанням було не красиве особисте життя, а бажання ще раз розвалити красу та порядок у сусідів?

Чому вам, росіяни, не подобається чистота і краса? Чи не краще приїжджати до Таллінна, Праги і Вільнюса як турист, випити тут келих пива, помилуватися тим, що нам вдалося зберегти, незважаючи на ваші танки, кирзові чоботи, катів НКВС-КДБ і бидло, котре руйнувало все, що чисто і красиво, яке ви намагалися ставити у нас на чолі всього? Невже 30 млн. життів ви, росіяни, віддали тільки для того, щоб навіть через 71 рік після війни мріяти лише про те, як повернутися на танках туди, де ви нікому не потрібні? Чи розумієте ви, що хочете повторити? На цьому вашому шляху були переважно бійні, насильство над мільйонами німецьких жінок, заслання фермерів і професорів, руйнування міст та економіки. Це ви, п’яні вже після окупації, спалили Ольштейн, який вам дістався неушкодженим. Це ви з танків стріляли доти, доки не зруйнували красивий храм у Гданську. Після бою, просто так. Заради п’яних розваг. Вбивства та руйнування — це те, що ви, пропутінські росіяни, можливо, самі цього не усвідомлюючи, гордо називаєте «Русским миром». Ось навіть Папі Римському Франциску втелющили свою колорадську стрічку, заплямовану вже і кров’ю братів-українців. І регочете так, ніби мільйон у лотерею виграли. І над чим смієтеся, розумієте? Над собою смієтеся, як в XIX ст. писав ваш класик. Адже що таке цей ваш «Русский мир» в реальності? «Русский мир» вже побудовано. Це — віддана вам у тимчасове правління Калінінградська область. Точніше, це те, що залишилося від половини Східної Пруссії, що процвітала перед війною і годувала всю Німеччину. Велика напівзруйнована військова база, де ніщо не вирощують, ніщо не росте. Те саме — з відібраною у Фінляндії Карелією. «Перемогу» найкраще ілюструє те, що «честь» російської зброї зробила з Пруссією. Спочатку зруйнували й розграбували. Жінок зґвалтували, тих, що залишилися в живих, вигнали. А те, що залишилося серед руїн, спаскудили. Якщо ще щось знайшли, сплюндрували. Потім, як це характерно для азійських номадів, підвівся головний у Кремлі й сказав: треба вставати з колін і йти з засміченого місця — шукати, де чистіше. Насправді, скільки можна Росії серед л... сидіти? Але чи може реально встати з колін уклінний народ, який розуміє честь тільки як захоплення — чужих земель, майна, людей, як з українкою Н.Савченко? І це тоді, коли центральні землі в Росії вже навіть не тільки без покладів — а поросли чагарниками. Чи можна говорити про те, що встають із колін, якщо не визнають, що глава Кремля Сталін був причиною Другої світової війни, напав на Фінляндію, окупував країни Балтії, захопив східні землі Польщі, діючи як союзник Гітлера? Вставання з колін без каяття — лише інший помилковий шлях. Що таке росіяни виграли у Другій світовій війні, якщо з кожним роком дедалі войвничіше святкують це? Співвідношення: один загиблий ворожий солдат —

10 загиблих своїх. Це перемога? Офіційний коваль цієї перемоги, маршал Жуков, тільки під Ржевом 1942 року просто так поклав близько 1,5 млн. солдатів, яких щодня посилали в лобові атаки, його свої ж солдати називали М’ясником. А німецьким кулеметникам під Ржевом надавали психологічну допомогу. Вони не могли зрозуміти, чому росіяни так безглуздо посилають своїх солдатів на стовідсоткову смерть. Навіть у Сталіна вистачило розуму не святкувати цю дату. Її згадали лише через багато років після закінчення війни, коли в Кремлі стало зрозуміло, що у комуністів нічого, крім цієї перемоги, немає. Тільки одна цифра. Пенсія російського ветерана війни в 12 разів менше пенсії, яку отримує німецький ветеран. То хто здобув перемогу? Що святкує Росія? «У нас 9 мая уже давно стало праздником амнезии и военного угара. Вот, две вещи мы празднуем: амнезию, принципиальное нежелание… не то, что мы чего-то не знаем… — принципиальное нежелание знать правду! Боязнь, страх, этот невроз узнать правду. Громкая амнезия. Торжественная! И в рамках этой амнезии надо возвеличить роль Сталина. Убийцы, развязавшего эту войну. Положившего миллионы людей», — сказав в інтерв’ю «Радіо Свобода» В.Шендерович. «Мы можем это повторить!» — пишуть російські сталіністи XXI ст. на своїх авто західного виробництва. «Так мы даже машины повторить не можем, — відповідає

В. Шендерович. — Мы можем повторить только ад, и настаиваем на своем праздничном праве напоминать миру, что мы можем повторить ад. Прости: наши войны за прошедший век — за целый век с маленьким перерывом на трагическую и великую Великую Отечественную войну, — все остальные войны — это войны империалистические!». Чому росіяни у XXI ст. пишаються тим, що можуть знищити людей, які живуть краще за них самих? Чому ви, росіяни, не намагаэтеся створювати свій «Русский мир» в Калузі, Іванові або хоча б у своєму запаскудженому під’їзді, брудному дворі? Чому жителів путінської Росії як магнітом тягне створювати «Русский мир» у Талліні, Вільнюсі, Празі, де завгодно, але тільки не у Воронежі, Курську, Урдомі? Не потрібна й Друга світова війна. 1953 року — ваші танки в Берліні. 1956 рік — Будапешт. 1968 рік — Прага. Корейська і В’єтнамська війни й поділи, «революції» в Африці та Латинській Америці. 1979-1989 рр. — Афганістан. Після розвалу СРСР — війни у Придністров’ї, Абхазії та Південній Осетії, дві Чеченські війни, напад на Грузію і, нарешті, Україна, де творці «Русского мира» продовжують кровопролиття. Чи можна це пояснити тільки Сталіним, Хрущовим, Брежнєвим, Путіним? У кожного народу такі правителі, яких він заслуговує. І Путін з’явився і повстав як вісник настроїв, які поширює частина найнещасніших жителів Землі, кріпаків XXI ст. Путін втілює прогнилу геополітичну систему на території, яку ми називаємо Росією, але на якій все ще діє трохи покращений Візантією порядок ханів Золотої Орди XIV ст., де жителі платять данину. Ось чому щороку 9 травня, коли Росія брязкає зброєю, святкуючи День перемоги (цікаво, скільки ще росіяни будуть так напружено святкувати загибель 30 млн. осіб, роль жандарма Східної Європи й тотальну відсталість своєї країни — 10, 100 років?), Нам, литовцям, теж є що святкувати. По-перше, те, що росіянам не вдалося після війни створити в Європі «Русский мир» — аналог пекла. І самі ми чимало цьому посприяли (партизани, «Саюдіс»).

RU.DELFI.LT