Українці вшанували пам'ять Валерії Новодворської

Нещодавно в Києві відбувся вечір «Валерія Новодворська і Україна». За ініціативою головного редактора газети «День» волинянки Лариси Івшиної вшанувати пам’ять російської правозахисниці прийшли студенти–учасники Літньої школи журналістики «Дня», редактор відділу «Історія і Я» Ігор Сюндюков, а також журналісти, які спілкувалися з Валерією Іллівною, — журналістка газети «Волинь» Леся Бондарук та публіцист і медіа-оглядач Віталій Портніков (на фото)

—Ця розмова про той час, який ми не повною мірою використали, тому що десталінізація масової свідомості в Росії не відбулася, а навпаки — дала страшні рецидиви. Валерія Новодворська була людиною, яка сміливо проектувала краще майбутнє своєї країни, — розпочала вечір Лариса Івшина.

Перегляд фільму з відеозверненнями і роздумами Валерії Новодворської створив атмосферу її присутності серед нас.

 — Нам її дуже не вистачатиме — і як друга України, і як унікальної людини, яка поєднувала в собі колосальну ерудицію й безмежну сміливість, — сказав про Валерію Новодворську історик Ігор Сюндюков і наголосив, що рівнозначної постаті в демократичному русі Росії немає.

 Відтак Леся Бондарук розповіла про життєвий та творчий шлях російської правозахисниці, про зустріч із нею в Москві та подальше спілкування через інтернет. А Віталій Портніков зізнався, що згадує про Новодворську з благоговінням. На його думку, цінність для нас її особистості й творчості — в усвідомленні того, що вона дуже чітко розуміла імперську хворобу свого народу.

 — Коли тьма розвіється, а в сучасному світі не можна довго жити в Мордорі (у перекладі — «чорна країна». — Авт.), рано чи пізно економіка винесе йому вирок — росіяни будуть з подивом і захопленням відкривати для себе не лише Сахарова, а й Новодворську, — переконаний Віталій Портніков. — І будуть вражені, що ця жінка ще тоді розуміла те, що вони, такі розумні та красиві, зрозуміли лише тепер, на руїнах своєї збанкрутілої держави. І саме це розуміння дасть їм можливість попросити вибачення перед своїми дітьми та онуками й побудувати нову країну, де епоху Путіна будуть називати ганьбою і крахом. Валерія Новодворська врятувала честь Росії. Це як ефект метелика — в історії розмах крил часто означає значно більше, ніж армади танків і пропаганда телевізійних каналів.

 Із Москви передала своє аудіозвернення політолог, доктор історичних наук, співробітник Московського центру Карнегі Лілія Шевцова:

 — Ви сьогодні несете відповідальність за свою країну. І те, як пройдете цей шлях, вплине на Росію. Своєю сміливістю ви кидаєте виклик і європейському суспільству. Валерія Новодворська була й залишилася для нас прикладом великої мужності та самовідданості. Її життя і смерть змушують думати про нашу здатність до самопожертви. Незважаючи на деморалізацію і боягузтво, яке ви бачите у нас, в Росії, є люди, які лишилися одинокими у гетто правдивості. Є люди, які продовжать іти шляхом Новодворської. А вам я бажаю перемоги і щастя.

СТУДЕНТИ ЛІТНЬОЇ ШКОЛИ ЖУРНАЛІСТИКИ ГАЗЕТИ «ДЕНЬ» ПОДІЛИЛИСЯ ВРАЖЕННЯМИ ВІД ЦІЄЇ ЗУСТРІЧІ

Михайло ДРАПАК, Донецький національний університет:

 — Навіть у ці надскладні для України часи нам дуже непросто уявити, наскільки відчайдушною та сміливою була Валерія Новодворська. Бо й нині маємо більш комфортні, ніж ця людина, умови для висловлення своєї думки. З її смертю ми втрачаємо великого союзника.

Марта ФРАНЧУК, Національний університет «Києво–Могилянська академія»:

     — «Свобода вартує дуже дорого. Вона вартує стільки ж, як і людське життя», — саме це і було одним із життєвих девізів Валерії Іллівни Новодворської. Все життя вона боролася за свободу, за демократію та ненавиділа тих, хто загнав людей у «тюрму Радянського Союзу». Вона хотіла створити країну світла з імперії мороку та присвятила цій боротьбі все своє життя. Її висловлювання були гострі, як лезо бритви. Її катувало КДБ, з неї знущалися, у 22 роки, вперше вийшовши з ув’язнення, вона посивіла від тих знущань, яких зазнала від влади СРСР. Валерія Іллівна була тим Великим другом України, тією принциповою жінкою, яка не корилася нікому і ніколи. Україні її завше не вистачатиме.

Анна КАЛАУР, Національний університет «Острозька академія»:

     — Новодворську — мужню та серйозну, веселу і прекрасну, горду та незламну — я змогла побачити завдяки людям, які її знали особисто. Як на мене, вона була тим «вічним революціонером», про якого писав Іван Франко і якого тепер дуже бракуватиме Росії. Завдяки цій зустрічі я відкрила для себе нову Валерію Іллівну.

Афоризми Валерії НОВОДВОРСЬКОЇ

     Українська мова у майбутньому стане міжнародною. Ваша поведінка у боротьбі за свою свободу дає підстави вчити українську у всьому світі.

     ***

     Свобода гостріше відчувається, якщо довкола неволя. Свобода існує саме у протистоянні і визначається саме протистоянням. Ніхто не буває вільнішим, ніж вільний серед рабів.

     ***

     Якщо люди не вміють правильно голосувати, то їх треба кликати не на барикади, а в бібліотеки й університети. Якщо вони голосують за Путіна, жодні барикади їм не потрібні.

     ***

     Демократія — це ніж, яким можна і зарізатися, тож поводитися з нею треба обережно.

     ***

     Людина не вільна до кінця, якщо держава забирає у неї половину прибутків і віддає неробам, які працюють гірше, ніж вона. Що більше соціалки, то менше свободи.

     ***

     Свобода вартує дорого. Вона дорожча за людське життя і благополуччя.

Джерело: НЕЗАЛЕЖНА ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА "ВОЛИНЬ"