Прощальна хроніка від Олександра Клековкіна

1923

ЧИНОВНА АРТИСТКА. 12 сiчня Постанова РНК УРСР «Про вшанування сорокарiчної сценiчної дiяльностi М. К. Заньковецької»: 1. Надати Марiї Костянтинiвнi Заньковецькiй чин «Народної артистки УРСР». 2. Театр, колишній Троїцький Народний Будинок у Києвi, називати надалi «Театром iм. М. К .Заньковецької». 3. Визначити за М. К. Заньковецькою право на збiльшену пенсiю до кiнця життя й запропонувати НКСоцзабезовi та НКОсвiти визначити її розмiр». Пiдпис — М. Фрунзе.

ТЕАТРАЛЬНИЙ МУЗЕЙ. 30 сiчня на загальних зборах «Березоля» обрано музейну комiсiю, яку очолив В. Василько. Комiсiя збирала й узагальнювала матерiали до 29 травня 1926 року, коли музей був переданий у вiдання АН УРСР (Державний музей театрального, музичного та кiномистецтва України).

ЧЕРВОНОАРМIЙСЬКА ГIПОДРАМА. 4 квiтня у Києвi червоноармiйцi 51-го кавалерiйського полку влаштували виставу просто неба «Останнiй день Паризької Комуни». У масових сценах взяло участь понад ескадрон червоноармiйцiв. Замiсть декорацiй були справжнi будинки й площа.

НА ВСЯКОГО МУДРЕЦЯ ДОВОЛІ ПРОСТОТИ. 22 квітня відбулася циркізована прем’єра легендарної вистави за п’єсою О. Островського в постановці Сергія Ейзенштейна.

ГАЗ. 27 квiтня відбулася прем’єра вистави «Газ» Г. Кайзера у постановцi 1-ї майстернi МОБ, режисер — Лесь Курбас. Для постановки «Газу», — писав Василь Василько, — великої експериментальної роботи, був характерним вiдхiд вiд загальноприйнятих тодi форм театрального мистецтва, вiдмова вiд iлюзорностi, життєвої правдоподiбностi». Сергій Єфремов, побувавши на виставі, занотував у Щоденнику: «Нарешті зібрався піти на Курбасів «Газ», що такого галасу наробив, принаймні в рецензіях. Найновішої марки мистецтво показалося дуже старим. Коротко це можна б сформулювати так. Єсть опера — спів, єсть оперета, до співу долучається й розмови трохи. Єсть балет — танці, рух, то чому ж не утворити й «балеретто», де б до рухів додати ще й трохи слова. Таке от «балеретто» й дає Курбас. Все пішло на рухи, на акробатику, часто витворну й незрозумілу (мітинг з мачтою, на якій крутяться і штук показують «промовці»), іноді дуже спритну, але завжди непотрібну».

РЕЖИСЕРСЬКА ЛАБОРАТОРІЯ. 4 березня 1923 року при Мистецькому об’єднаннi «Березiль» засновано першу в Українi режисерську лабораторiю пiд керiвництвом Леся Курбаса.

РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ВЕРТЕП. Восени з ініціативи студентів і викладачів Межигірського художньо-керамічного технікуму створено «Революційний вертеп», в репертуарі якого були антирелігійні п’єси, виконання яких завершувалося співом «Інтернаціоналу». Серед персонажів були також політичні діячі — лорд Керзон, Пуанкаре, Людендорф, Гінденбург, цар Микола, кайзер Вільгельм, Франц-Йосиф, представники Антанти.

СИНЯ БЛУЗА. Народився новий жанр естрадно-театральних видовищ. Програми «синьоблузникiв» складалися з вступних i заключних парадiв, ораторiй, лiтературно-художнiх монтажiв, оглядiв, фейлетонiв, сценок, iнтермедiй, частівок, хорових i танцювальних номерiв. Широко використовувалася колективна декламацiя.

ДЖИММІ ХІГГІНС. 20 листопада відбулася прем’єра вистави «Джиммi Хiггiнс» (4-та майстерня МОБ, режисер — Лесь Курбас), а вже 6 сiчня наступного року Курбас одержав телеграму вiд Мейєрхольда з проханням надати Московському театру Революцiї його iнсценiзацiю «Джиммi Хiггiнса».

1924

ЛІС. 19 січня відбулася прем’єра вистави за п’єсою О. Островського в Театрі ім. Вс. Мейєрхольда. Борис Алперс писав про виставу: «За складною постановочною тканиною мейєрхольдівського «Лісу» лежить нова техніка акторської гри (біомеханічна система), нове використання сцени як машини (конструктивізм) і сума драматургічних прийомів, що встановлюють зв’язок сучасного театру зі стилем національного народного театру (російський балаган)».

РЕКЛАМА ЗІ СЦЕНИ . 30 сiчня вийшов № 4-5 двотижневика «Барикади театру» Мистецького об’єднання «Березіль», де, зокрема, було вміщено оголошення: «Реклама зi сцени. Приймаються найрiзнорiднiщi тексти реклами, що будуть проголошуватись зi сцени пiд час дiї персонажами нової постановки Т. М. «Березiль» № 2 «Пошились у дурнi». Новий спосiб реклами. Тексти майстерно вплiтаються в дiю як складова частина спектаклю. Умови i передплата в конт. «Березiля», ул. Воровського 29. Колосальний поспiх!! Величезне вражіння!!»

МАРІЦА. 28 лютого відбулася перша постановка оперети Імре Кальмана.

ЖИТТЯ ЕДУАРДА II АНГЛІЙСЬКОГО. 19 березня у мюнхенському Камерному театрi вiдбулася прем’єра п’єси «Життя Едуарда II Англiйського» Бертольта Брехта та Лiона Фейхтвангера на основi трагедiї-хронiки Крiстофера Марло. Це був режисерський дебют Бертольта Брехта. Саме в цiй виставi були закладенi основи епiчного театру.

97. 9 листопада відбулася перша постановка вистави «97» Миколи Куліша в Харкiвському державному українському драматичному театрi iм. I. Франка (режисер Г. Юра). Автор категорично виступив проти зміненого Г.Юрою на «більш оптимістичний» фіналу вистави.

ПОШИЛИСЬ У ДУРНІ. 8 листопада в Мистецькому об’єднаннi «Березiль» відбулася прем’єра вистави «Пошились у дурнi» за М. Кропивницьким. Режисер Ф. Лопатинський. Виставу було здійснено у плані цирку. Заради дотримання цього плану персонажів п’єси було перетворено на клоунів та клоунес, а сцену оформлено, як цирковий манеж. Любовний дует Василя та Горпини з другої дії виконувався на трапеціях. Василь, розгойдуючись на трапеції, співав: «Я тут, дівчино, я тут, рибчино, до тебе лину, моя єдина». Далі він робив сальто в сітку, що висіла над трапецією, і потрапляв в обійми коханої Горпини. Потім уже вдвох вони співали: «Ой, як же серце моє тріпоче, немов із грудей вискочить хоче».

МАНІФЕСТ СЮРРЕАЛІСТИЧНОГО МИСТЕЦТВА. У Францiї видруковано «Манiфест сюрреалiстичного мистецтва». Виникненню напрямку передувала гра. З 1922 р. навколо письменника та теоретика Андре Бретона зібралася група однодумцiв: художники Жан Арп, Макс Ернст, лiтератори i поети Луї Арагон, Поль Елюар, Фiлiпп Супо та iншi. Луїс Бунюель пiзнiше писав про цю групу: «Сюрреалiсти мало турбувалися про те, щоб увiйти в iсторiю лiтератури або живопису. Насамперед вони намагалися перебудувати свiт». Свої зiбрання вони називали «sommeils» — «мареннями наяву». Збираючись для своїх марень, сюрреалiсти (так вони себе називали, позичивши термiн у Гiйома Аполлiнера) гралися. Змiстом цих iгор було випадкове та несвiдоме спiвставлення смислових сполучень, якi виникають пiд час iгор типу «бурiме»: вони по черзi складали фразу, не знаючи нiчого про тi частини, якi пишуть iншi. Так одного разу народилося речення «Вишуканий труп буде пити молоде вино». Цей вислiв настiльки вразив учасникiв гри, що надалi вони почали називати цю гру «Вишуканий труп». Гра дала поштовх для розвитку цiлого напрямку в мистецтвi — сюрреалiзму. (Початок див. у «Дні» від 28.01. Далі буде)