Книжки на схід
У Києві збирали літературу для бібліотек Слов’янська. «День» підтримав акцію
Впродовж тижня столичні волонтери збирали книжки для бібліотек Слов’янська. Загалом надійшло понад дві тисячі примірників. Зауважимо, що це лише одна з багатьох аналогічних ініціатив. Перелік необхідної літератури склали місцеві бібліотекарі та викладачі. Просили передусім художні твори (сучасну українську літературу і класику), підручники й дитячі книжки. Серед затребуваних авторів: Ірванець, Іздрик, Винничук, Прохасько, Забужко, Дереш, Андрухович, Шевчук, Герасимчук, Карпа, Костенко, а також Йонеско, Брант, Бодлер, Кальдерон, Ібсен та інші. В акції взяли участь як пересічні кияни, так і письменники та видавництва. Приносили переважно нові й недешеві видання — були навіть художні альбоми. Понад чотириста підручників передали представники Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Приєднався до спільної справи й «День» — до Слов’янська поїдуть книжки «Екстракт 150», «Екстракт +200» та «Сила м’якого знака» із Бібліотеки видання.
За словами організаторів, ідея виникла після поїздки до Слов’янська. З’ясувалося, що предметами першої необхідності (ліками, харчами) люди забезпечені. Натомість потрібні будівельні матеріали та... книжки. Єдина на 120-тисячне місто книгарня після звільнення Слов’янська так і не почала працювати. У центральній бібліотеці полиці майже порожні. Під завалами одного з будинків волонтери виявили дуже багато книжок — частину вдалося врятувати. «Хоч як дивно, найбільший попит саме на літературу українською мовою, — розповідає координатор проекту Анастасія Розлуцька. — Ми зробимо все для того, щоб ці книжки потрапили в конкретні руки й не лежали на полиці. Мешканці Слов’янська сьогодні здебільшого не пам’ятають про те, що це козацьке місто з давньою історію. Ми спробуємо нагадати. Звісно, легко не буде — процес триватиме поволі».
Напередодні відправки книжок на Донбас активісти зібрались в одній зі столичних кав’ярень. Тимчасово вона перетворилась на склад гуманітарної допомоги — чимало літератури кияни принесли просто туди. «Коли я почув, що збиратимуть книжки для бібліотек Слов’янська, одразу подумав про твори Івана Багряного, — розповідає один з учасників акції Ігор Бігун. — Я приніс три книжки: «Сад Гетсиманський», «Тигролови» й «Людина біжить над прірвою». Багряний — мій улюблений письменник, до речі, уродженець східного краю — Сумської області. Гадаю, його твори сподобаються мешканцям Слов’янська. Після всього, що вони пережили за останні місяці, їхній світогляд і, зокрема, ставлення до України зазнали позитивних змін, тому, як на мене, сьогодні відкриваються нові можливості для того, щоб обережно, за допомогою «м’якої сили» культури українізувати схід».
Усі охочі могли також підписати листівки до Дня Незалежності для військових та жителів Донбасу. Центр освітнього моніторингу передав дитячі малюнки й листи. «Проглянувши їх, я зрозуміла, чому поранені в госпіталях завжди тримають такі матеріали поруч із собою — настільки вони щирі та зворушливі», — розповідає Анастасія Розлуцька.
Водночас на цьому плани волонтерів не завершуються. Незабаром вони збираються відкрити в містах сходу України безкоштовні курси української історії, мови, культури та літератури. Також планується випуск інформаційного бюлетеня, який матиме на меті хоча б частково нівелювати наслідки російської пропаганди. Ще один напрямок роботи волонтерів має назву «Патріотичний плакат». У його межах буде створено соціальну рекламу, покликану замінити антиукраїнську продукцію, розміщену на білбордах і сітілайтах багатьох міст Донбасу.
«Я намагаюся брати участь в усіх акціях, спрямованих на підтримку армії, поранених, біженців, — розповідає письменниця Ірен Роздобудько, котра народилася і тривалий час жила на Донбасі. — Дуже приємно, що в переліку літератури, про яку просила місцева бібліотека, були й мої книжки. Ще до війни я провела багато зустрічей на сході України. Завжди людей було дуже багато, і вони виявляли великий інтерес до української літератури. Мені здається, що зараз порівняно з мирними часами ця потреба навіть зросла. Звичайно, є там і певний відсоток тих, які попри все налаштовані до всього українського вороже. Але все одно варто їздити до них, спілкуватися й переконувати».
