Про драматургію поезії

«Зів’яле листя» — мабуть, єдина збірка Івана Франка, яка дочекалася записів кількох інтерпретацій на компакт-диски. 2002 року на фірмі «Галрекордс» було випущено комплект із двох дисків «Іван Франко. Зів’яле листя», на одному з яких композицію за Франковою збіркою читає Богдан Козак; 2006 року, до 150-літнього ювілею поета, диском було видано композицію «Зів’яле листя» у виконанні киянина Олександра Биструшкіна. 2010 року народний артист України, актор Львівського національного академічного театру ім. М. Заньковецької Святослав Максимчук здійснив запис поезій із цієї Франкової збірки.

Серед багатого дискографічного доробку С.Максимчука є небагато записів із рецитаціями інтимної лірики. Актор пояснює це роками свого мистецького і професійного формування в 1960-ті роки — роки українського дисидентства, коли національне, громадське мало визначальний інтерес серед українців, що жили на теренах і в складі Союзу, ставилося над особисте. Справді, творче обличчя С. Максимчука найчастіше асоціюється з виявом у читаному ним репертуарі саме активної громадянської позиції, підкреслення актуальності проблематики виконуваного твору.

Праця С. Максимчука над «Зів’ялим листям» тривала майже 10 років: почавши працювати над виконанням поезій збірки 2001року, актор закінчив цю роботу 2010-го.

В основі пропонованого запису — поезії першого жмутка, написані впродовж 1882 — 1892 років і надруковані циклом під назвою «Зів’яле листя» у другому виданні збірки «З вершин і низин» 1893 року. Пропущення у виконанні третьої, дев’ятої та п’ятнадцятої поезій першого жмутка компенсуються виконанням 5-ти поезій з другого («Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені», «Якби я знав чари», «Як почуєш вночі», «Хоч ти не будеш цвіткою цвісти»), та однієї («Тричі мені являлася любов») — із третього жмутка збірки.

Основа виконавської композиції циклу загалом узгоджується з окресленням композиції і драматургії першого жмутка Франкового циклу, запропонованого Я. Яремою у дослідженні «До ідейного змісту «ліричної драми» Івана Франка «Зів’яле листя»: перший етап драми — початкових вісім поезій з експозицією і першою «тихою» кульмінацією в них; другий етап охоплює період емоційної рівноваги (поезії 9-15), яка переростає у душевне відродження (поезії 16-19); генеральна кульмінація співпадає із 20-ою поезією («Привид»), після якої епілог «Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі». Введенням поезій із другого жмутка з образами ідеалізації коханої актор доповнив другий етап, а також розширив епілогову частину введенням поезій другого і третього жмутка. Останнє необхідне акторові для проведення свого ставлення до збірки з позиції часу. Поезіями «Тричі мені являлася любов», «Не знаю, що мене до тебе тягне», «За що, красавице...», «Як почуєш вночі» актор вважає за необхідне провести автобіографічний франківський підтекст.

Як провідний принцип і головна характеристика виконання С. Максимчуком поезій «Зів’ялого листя» виступає музикальність, яка проявляється на різних рівнях інтерпретації — від осмислення драматургії всього циклу до вибудови драматичного профілю і підкреслення музикальності образу та вірша і кожної поезії зокрема. Останнє видається цілком закономірним, оскільки саме в пісні поет прагне закарбувати образ коханої:

Твою красу я переллю в пісні,
Огонь очей в дзвінкії хвилі мови,
Коралі уст у ритми голосні...

Читця ваблять мініатюри з внутрішньою конфліктно-драматичною основою і в них С. Максимчук із графічною чіткістю проводить драматургію кожної поезії, з характерним підйомом до найвищої точки, де, як правило, відбувається образний злам — образ набуває діаметрально протилежного образно-емоційного характеру, ствердженого у короткому спаді. Це є відкриттям і здобутком виконавця в пропонованому аудіоальбомі, хоч в інтимній ліриці, де основою поезій є почуття, добитися доволі важко. У своїй основі така драматургія дуже споріднена з побудовою музичної думки. Яскравим прикладом проведення такої драматургії є виконання поезій «Не знаю, що мене до тебе тягне», «За що, красавице, я так тебе люблю», «Не надійся нічого», «Привид». Звичайно, драматургічна, композиційна продуманість кожного виконаного твору — це засаднича позиція кожного читця (в т.ч. С.Максимчука), однак далеко не в кожному випадку вона має однаково яскравий вияв.

У лірико-споглядальних поезіях, де є потреба відобразити миттєвість, враження від події, домінуючим засобом акторського виразу стають такі питомо музичні засоби, як тембр і тон, окрашування, паузи. Володіння актора цими засобами — віртуозне, і ними досягається немислимих ефектів, які збагачують виконання тої чи іншої поезії. Прекрасні приклади цьому дають виведені асонації посередрядкових рим у поезії «Якби знав я чари», чи тонка градація тембрів і підкреслення винятково фонетичними засобами образу і характеру кожної з трьох коханих у поезії «Тричі мені являлася любов». Зрештою, ці музичні засоби не чужі і у виконанні конфліктно-драматичних поезій, де треба передати несміливість перших проявів чуття (алітераціями звуків «д», «т» у поезії «За що, красавице...»), чи стан оціпеніння при випадковій зустрічі з коханою на вулиці (психологічні паузи, алітерації звуків «з», «с», «л», «м» у поезії «Привид»).

Майстерне володіння тембром, тоном, забарвленням, різними видами пауз дають підстави спостерігати і різні модуляції у стилістичному прочитанні окремих поезій. Так, витримуючи інтерпретацію циклу загалом у романтичному стилі, у поезії «Тричі мені являлася любов» актор виявляє помітний нахил до імпресіонізму і символізму, з притаманною їм музикою мови. Вловивши в поезії «Привид» драматургічні і образні паралелі з такою дорогою для себе поемою «Похорон» І. Франка, С. Максимчук вирішує виконання поезії у винятково експресіоністичному ключі з гострими перепадами емоційних станів, станом внутрішнього жаху і зовнішнього оціпеніння.

Диск із записом інтерпретацій поезій «Зів’ялого листя» І.Франка, без сумніву, є ще одним творчим здобутком, перемогою актора в осягненні ним нових, усе вищих горизонтів своєї мистецької майстерності, та водночас іще одним етапним щаблем у багатолітній праці артиста над інтерпретацією творів великого Каменяра і фіксацією її на різних видах звуконосіїв.