Уроки для Росії від Сахарова

Нещодавно учасники Дискусійного клубу факультету журналістики Львівського національного університету розпочали цикл обговорень публіцистичної серії «Підривна література» у цьому навчальному році. Опоненти обрали для дискусії тексти російського дисидента Андрія Сахарова — відчайдушного борця за права людини, правдолюба, утопічність якого тісно переплітається з гуманізмом. Сахаров усвідомлював, що його ідеї не обов’язково будуть почутими і сприйнятими у суспільстві, втім залишався до кінця відданий своїм ідеалам та діяв за покликом серця. Студенти намагалися спроектувати ідеї Сахарова на сучасну альтернативу.

Гуманізм — ключова засада настанов Андрія Сахарова. Адже тільки великим серцем можна відчути людські страждання не лише свого народу, а й людства загалом.

У своїй «Пам’ятній записці» громадський активіст і вчений  пише про конвергентність соціальних устроїв, усіх доль на планеті, взаємодопомогу та підтримку. «Важливою має бути роль ООН та ЮНЕСКО, в яких я хотів би бачити початок світового правління, якому б були чужими будь-які цілі, окрім загальнолюдських», — таку відповідальність Сахаров покладає на міжнародні організації.

Також він усвідомлював, що без наповненості життя духовними цінностями капіталізм і соціалізм неминуче зазнає поразки.

Його ідеї однаково відповідають і реаліям «холодної війни», в яких вони формувалися, і сьогоднішнім викликам, вирішення яких стоїть на порядку денному: проблема кримських татар, усунення антиімперіалістичного та антишовіністичного характеру російської політики тощо. Андрій Сахаров передбачив, що світова криза неминуча, і це приведе за собою ряд проблем — криза міжнародної безпеки, розчарованість в ідеалах минулого, нестабільність світового розвитку.

У своїй праці дисидент говорив про створення міжнародного комітету миру та роззброєння. Що до цього тезису у студентів виникли різні думки.

«Як на мене, членами такого комітету мають бути представники професій, які творять сучасну культуру. Чому  Бо культура об’єднує. Якщо політика, економіка створюють боротьбу, конкуренцію, а тому роз’єднують, то культура — це той пошук точок дотику, який об’єднує. Мистецтво показує, що таке насилля і війна. І цим самим запобігає її розгортанню. Не кожен зрозуміє політика, який наведе 100 економічних, геополітичних чи інших причин ведення війни. Однак кожен пройметься бідою матері, що відіслала синів на війну. Війна страшна. Не тому, що чекіст Хвильового відсилає на смерть власну матір, а тому, що він робить це добровільно», — наголосила у дискусії випускниця факультету журналістики Оксана Коваль.

Андрія Сахарова можна справедливо назвати і утопістом, який із серйозністю казав про ідеальне суспільство в недалекому майбутньому.

«Я відкрив для себе зовсім іншого Сахарова, людину-ідеаліста, я поділяю запропоновану ним модель світового устрою, адже переконаний, що саме люди-ідеалісти роблять поступ», — розповів опонент, студент третього курсу, Влад Крилевський на основі обговорення нобелівської лекції «Мир, прогрес, права людини».

Суспільство завжди потребувало авторитетів, особистостей. Саме таким моральним обличчям для нас має стати Андрій Сахаров. На жаль, його не чули і не хотіли чути сучасники, проте сьогодні ми маємо новий шанс.

ВНУТРІШНЯ БЕЗДУХОВНІСТЬ РОСІЇ

У російському суспільстві посіяно почуття ворожості. Ці почуття призвели до формування системи цінностей, на яких наголошував Андрій Сахаров, що збереглися і до сьогодні.

«Наше суспільство заражене апатією, лицемірством, прихованою жорстокістю, байдужістю до прогресу...» — читаємо у «Пам’ятній записці». Такий набір рис філософ Ніцше інтерпретує як почуття, властиві моралі рабів, які через своє становище нічого не можуть змінити у світі. Коли світ не піддається впливові, необхідно знищити його в уяві, тобто заперечити саму дійсність. Комуністична утопія повністю вписується в таку стратегію, орієнтовану на відхиленні реальності.

Для духовного одужання дисидент пропонує простий рецепт — ліквідація умов, які штовхають людей на пристосування та сіють у них почуття безсилля. Досить простий рецепт, як на мене. Для такого діагнозу потрібен психоаналіз, а першопричини «хвороби» варто шукати у колективному несвідомому.

У російському суспільстві сьогодні створено штучний вакуум, внутрішня бездуховність, де особистість наскільки вайлувата та нестійка, що легко подавляється державним авторитетом. Академік Сахаров вказує на уніфікацію населення шляхом пропаганди та роздратування через постійне відставання від Заходу.

Сахаров передбачав, що вихід республік зі складу СРСР неминучий, втім не очікував, що тенденція набере такої масовості. Він наголошував, що гарантії права на відділення створять лише привабливий імідж для СРСР: «Це стане підтвердженням антиімперіалістичного та антишовіністичного характеру нашої політики». Однак оцінка цієї тенденції була помилковою, адже Сахаров із впевненістю стверджував, що процес виходу з Союзу відбуватиметься без втручання соціалістичних країн у внутрішні справи.