Як пройти до книжкового магазину?

Збираючись до Праги, я заздалегідь вирішив звернути увагу не лише на архітектурні й культурні пам’ятки чеської столиці чи, наприклад, на місцеву кухню, а — спеціально для сторінки «Українці — читайте!» — також на празькі книгарні. На цю думку мене наштовхнула нещодавно опубліковане в «Дні» інтерв’ю з чеським письменником Ярославом Рудішем, у якому він озвучив приблизні цифри накладів сучасної чеської літератури. Вони були співмірними чи більшими за українські аналоги, і це при тому, що населення в Україні більше від чеського в чотири з половиною рази. Було цікаво перевірити логічне припущення, що книгорозповсюдження тут мусить бути організоване якось інакше, ніж у нас.

І підтвердження не забарилося. Не надто далеко відійшовши від монументальної будівлі головного залізничного вокзалу Праги, вже помічаєш: Knihkupectvi («книгарня») — одна з найпоширеніших вивісок на столичних вулицях. Та не лише на столичних, враження від другого за розміром і значенням міста країни, столиці Моравії — Брно — таке саме (а ще у Брні досі працює книгарня «Барвич і Новотний», заснована... 1883 року!)

Здається, тут на кожній вулиці є бодай один книжковий магазин. А на таких вузлових артеріях, як, приміром, Вацлавська площа, їх значно більше. Відразу три книгарні дивляться одна на одному з протилежних боків площі в межах лише пари сусідніх кварталів. Одна з них, причому, таких розмірів, що займає відразу чотири поверхи. Це — Палац книжок Luxor. Тільки навчальна література посідає тут цілий поверх. Книгарня навпроти менша за розміром, але й у неї є невеличкий балкончик, другий «напівповерх», цілковито присвячений нотам (пам’ятаєте, шановні читачі, таку штуку — нотний магазин? Ось, будь ласка, на вулиці Рибній, 29).

Чим ще, коли продовжити, відрізняється асортимент дуже умовної середньої празької книгарні від львівської, київської чи харківської? Перше, що впадає в очі, це, звісно, туристична література — з огляду на кількість гостей міста — переважно іноземними мовами. До речі, найважче купити нормальний путівник саме чеською. Взагалі, багато іншомовних книжок. Є в Празі навіть окремий магазин англомовної книжки Shakespeare and sons, також чималенький. Звичайно ж, на жаль, книжки українською в Чехії практично не продаються. Немає тут, попри чималу діаспору, і якого-небудь закладу, що популяризував би, зокрема, нашу літературу, такого собі аналогу Чеського центру в Києві...

Великі площі в книгарнях Праги віддають під різноманітні наукову фантастику, фентезі та інші споріднені літературні жанри. Чимало є коміксів, яких в українських магазинах практично не знайдеш. Це, звісно, привертає передусім молодіжну аудиторію — і молоді в книжкових магазинах таки досить багато. Красне письменство посідає скромніше місце. Але скрізь і завжди виокремлюється поезія. Навіть там, де її відверто трохи, будуть окремі чітко позначені полички, що їх нескладно знайти. Загалом навігація в чеських книгарнях непогана. В них легко орієнтуватися, навіть коли слабенько знаєш мову.

Окрема історія — умовно кажучи, букіністичні магазини, а точніше салони антикваріату з книжковим акцентом. Це, можливо, найпоширеніший у Празі різновид книгарень. Зовсім старі книжки, видання часів «Першої республіки» (міжвоєнний період — кажуть, тут іноді вигулькує щось із спадщини тодішньої української еміграції, на жаль, про це явище загалом у Празі сьогодні мало що нагадує), часів «народної демократії» межують тут із більш-менш новими виданнями. Особливим шиком є книжки з автографами, причому їх скрізь підозріло багато. А поряд — вінілові платівки, картини, листівки та, зрештою, будь-який інший антикваріат... Такі магазини надзвичайно колоритні, в них можна і варто провести багато часу.

Безперечно, більше, ніж у звичайних книгарнях, проводять часу й у книгарнях-кав’ярнях. Формат не новий і для України, проте в нас такі заклади якось не часто приживаються. У закутку самого серця Старого міста на вулиці Тинській розташувався комплекс Тинська книгарня, де книжковий магазин інтегровано з Літературною кав’ярнею. Влітку тут більше просто відпочивають у старовинному дворику просто неба і п’ють без перебільшення нескінченне чеське пиво, а в більш культурно активні пори року відбуваються різноманітні культурні заходи. Або Фра неподалік Вишеграда. Книгарня-кав’ярня, що засновано однойменним видавництвом. Тут і надзвичайно некомерційний набір книжок (багато сучасної експериментальної прози та поезії; до речі, саме у цьому видавництві вийшов чеський переклад Сергія Жадана), і кілька столиків, а барменка ще й чимало розкаже про книжки.

У чеських книгарнях дещо інакше, порівняно з українськими, влаштовані вітрини. Вони менш претендують на, сказати б, «урочистість», але інформативніші. На них — максимально багато книжок. Ось, до прикладу, «академічний антикваріат» під назвою «Кант», що облаштовано на Опатовіцькій вулиці, має навіть окремі рекламні стенди на сусідній вулиці, в яких стоять книжки. Виглядають ці стенди геть не гламурно, подекуди навіть занедбано, проте не залишають сумнівів ані в характері книгарні, ані в тому, де її шукати. І цей принцип виказує деякі відмінності менталітетів більшості населення двох країн...

— Насправді зараз зовсім не райдужна ситуація, книгарень стає менше, маленькі магазинчики не витримують конкуренції з великими, особливо з мережами, охолоджує моє, мабуть-таки, надміру екзальтоване захоплення чеською книготоргівлею Богдан Копчак, журналіст, українець, що давним-давно живе у Празі. — І з виданням далеко не все ідеально, в Чехії відчутно скорочують податкові пільги для книжки, люди читають значно менше, ніж раніше...

Дійсно, на туристичне око не завжди побачиш ситуацію в динаміці, й деякі загрозливі тенденції залишаться прихованими.

Богдан Копчак показує свою улюблену книгарню. Це — «Фішер» на вулиці Капровій. Серед зацікавлень пана Копчака особливе місце посідає історія, він має історичну освіту, і тому не дивно, що в його закладі-фавориті теж присутній деякий акцент на книжки історичної тематики. Вони різноманітні та гарно видані. Принагідно треба сказати: книжки в Чехії недешеві. Знайти видання, котре коштувало б у перерахунку дешевше за 50 гривень — велике досягнення, і швидше за все то буде яка-небудь промо-акція. Стандартні ж ціни заходять за позначку в 100 гривень. Це на тлі того, що навіть у мега-туристичній Празі нескладно прохарчуватися дешевше, ніж у Києві.

У «Фішері» на прощання Богдан Копчак рекомендує взяти такий собі безкоштовний рекламний щотижневий книжковий бюлетень. Книжкових новинок передостаннього тижня липня в ньому спокійно вистачило на шістнадцять сторінок. Тобто, напевно, не все там вийшло саме в цей тиждень, але все одно бюлетень засвідчив цілком активне видавниче життя в розпал спекотного літа 2013 року. І якщо це криза, то ми принаймні знаємо кризи страшніші.