Як стати актрисою?

Книжка «Таємниці акторського життя», яка вийшла у видавництві КОВ АДЕМ України, провідної актриси київського Молодого театру Тетяни Ігнашкіної охоплює значний період історії країни та її особистої долі від 1960-х до наших днів. Доречним підзаголовком могла б стати фраза «Як я стала артисткою». Саме цей процес із докладними подробицями, емоційно і дотепно описує авторка.

Вирішальним моментом у бажанні присвятити себе служінню театру для дівчини, котра 1972 року вирішила поступити на акторський факультет Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого, став випадок. Зі знайомою дівчиною, котра теж бачила себе в майбутньому актрисою, йдучи київським Хрещатиком, зустріли чоловіка, який запропонував їм... зніматись у кіно. Роль була, хоч і невеличкою, але виграшною — стюардеса, а фільм називався «Друге дихання». Треба було їхати в Бориспільський аеропорт, де проходили зйомки. Але... Ну, як же в цій доленосній зустрічі без «але»? Для ролі стюардеси вже був готовий костюм, і вирішили так: кому він підійде, та й буде зніматися. Варіація історії про Попелюшку! Хоч сукня має більше переваг, аніж кришталевий черевичок. Доля дала можливість відчути особливості акторської професії, що базується на принципі конкуренції. Подруга дуже просила Тетяну відмовитися від ролі на її користь. Дівчина не погоджувалась, розуміючи, що це шанс. І фея-чарівниця «пошила» костюм саме розміру Тетяни Ігнашкіної. Так вона знялася у своєму першому фільмі, де, до речі, роль одного з головних героїв грав Богдан Ступка.

Згодом із Богданом Сильвестровичем Тетяні довелося познайомитись безпосередньо, бо вона опинилась у Студії при Львівському драматичному театрі ім. М. Заньковецької. Навчалася в майстерні Сергія Данченка і навіть зіграла маленьку роль Зузі в тодішньому гучному спектаклі заньківчан «Дами і гусари» в постановці Збігнєва Хшановського. Хоч Тетяна Ігнашкіна не входила до славетної трупи Театру ім. М. Заньковецької, на всіх віхах творчої діяльності артистки — а це закарпатський Український театр, херсонський Драмтеатр, київський Театр поезії, київський Молодий театр — журналісти відзначали наявність характерних рис львівської театральної школи. «Стиль, почерк, манера гри випускників студії при Театрі ім. М. Заньковецької вирізняють їх з-поміж інших. Є в них пластика не лише зовнішня, а й внутрішня — що полонить непомітно, але сильно», — зазначав Євген Оношенко.

У розповіді Тетяни Ігнашкіної про зустрічі та співпрацю з відомими українськими режисерами: Ярославом Гелясом, Олександром Горбенком, Лесем Танюком, Володимиром Оглобліним, Віктором Шулаковим, Вадимом Калашниковим — ідеться про формування її як актриси, про набуття сценічного досвіду й шліфування майстерності.

Цікаво, як на сторінках книжки вимальовується картина часу. Видно, як на тлі існування знаних театральних колективів збувається доля окремої людини. Торкаючись власним життям і мистецтвом творчості майстрів-режисерів, Тетяна Ігнашкіна збагачувала свій внутрішній світ, вона вчилася, сприймала їхні ідеї, розуміння театру, «приміряла» все це на власну творчість, трансформувала набуту науку у втілення сценічних робіт.

Книжки-сповіді завжди побудовані на одкровеннях. Тетяна Григорівна відверта й щира у своїх розповідях про особисте життя, позатеатральну діяльність, про власні поразки і перемоги. Вона, може, й занадто безкомпромісна, називаючи свій рідний Молодий театр «тераріумом сподвижників». Але акторство в основі своїй — поле змагань та щасливого випадку, і на цьому полі зазвичай грають за жорсткими правилами, а інколи й зовсім без них, тому зрозумілі дещо невтішні висновки авторки щодо своїх колег. Та попри всі роздуми про непарадні сторони акторської професії, червоної лінією розкриття таємниць акторського життя у Тетяни Ігнашкіної проходить тема глобальної любові до мистецтва, яка тримається на вдячності за можливість самореалізації, проявити свої таланти на сцені, кіноекрані, в театральній педагогіці, виконувати ту місію, яку людині дало провидіння. Творча автобіографія Тетяни Ігнашкіної, викладена в книжці, як мовиться, з відкритими датами, отже, поява нових акторських таємниць та їхніх розгадок цілком можлива.