«Щира посмішка і безмежний оптимізм...»

Літо 2016-го не настільки пекельне, як 2014-го, але це теж літо країни у війні. Російські окупаційні війська щодня здійснюють десятки обстрілів сил АТО, нехтуючи умовами перемир’я. Ці обстріли ледь не щодня забирають наших найкращих людей, мужніх і чесних оборонців рідної землі. Ми продовжуватимемо розповідати про цих героїв, які гідно виконали свій обов’язок і завдяки яким війна не поширюється на більшість території нашої країни. Сьогодні публікуємо історії Олександра Борушевського з 58-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ, Руслана Чеботаря з 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» та розвідника Ігоря Воловенка.

1 липня 2016 року відомий волонтер Юлія Толмачова написала у «Фейсбуці» про загибель у зоні АТО воїна з Житомирщини, мешканця Чуднова Олександра Борушевського. «Саня Борушевський (позивний «Поляк»)... Я до останнього вірила, що ти викарабкаєшся, що ти виживеш. Тебе довезли до операційної... лікарі робили все можливе і неможливе, щоб тебе врятувати. На жаль... важке осколкове поранення в ділянці живота та грудної клітини не залишили жодного шансу на життя... Спи спокійно, друг, вічна пам’ять тобі, Санько! Ми всі будемо пам’ятати твою посмішку, твій оптимізм, ти в наших серцях».

Важким ударом в люблячі серця рідних і близьких Олександра стала звістка про його загибель. Болем і співчуттям відгукнулася вона і серед його земляків: кілька сотень мешканців Чуднова і Чуднівського району прийшли 3 липня провести в останню дорогу свого героя. Приїхали й побратими та друзі Олександра з різних міст, які на війні стояли пліч-о-пліч, які назавжди запам’ятають його щиру посмішку і безмежний оптимізм, що не давав шансу розпачу навіть у найскладніші хвилини. Серед його друзів — і волонтери, з якими постійно підтримував зв’язок. Вони розповідають про Сашу як про надзвичайно світлу і позитивну людину, активну і відповідальну.

Олександр Борушевський народився 6 квітня 1984 року в місті Житомирі. Потім родина  переїхала до Чуднова, тут він закінчив загальноосвітню школу №2. У короткій біографії 32-річного воїна є  роки навчання у Житомирському ВПУ-17, строкова служба в армії. Захищав територіальну цілісність і незалежність України на сході Олександр у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади Збройних сил України, де проходив військову службу за контрактом. 1 липня поблизу населеного пункту Верхньоторецьке Донецької області потрапив у бою під ворожий обстріл і отримав важке осколкове поранення. Лікарі робили все, аби його врятувати, однак не змогли. Не дочекалися додому його батьки, два брати, півторарічна донька, дружина.

Як сказав голова Чуднівської райдержадміністрації Петро Яригін, це вже тринадцятий воїн з Чуднівщини, який поклав своє життя, відстоюючи Україну... Пам’ять про героїв-захисників, які ціною свого життя заплатили за те, щоб війна не прийшла в рідний край, назавжди житиме серед їх земляків.