"ЗОРЯ ВПАДЕ, І ПРОЛУНАЄ: ДОСИТЬ,
І ВІТЕР НАДІ МНОЮ ЗАГОЛОСИТЬ..."

Заголосив... Сьогодні пішов від нас
МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН (1946-2020) - Поет Божою милістю, чий талант, чий поетичний геній так фантастично поєднав у собі єврейську печальну мудрість і надзвичайну чутливість до українського слова, яке він прозирав до правічних коренів, до найтонших мембран...

Прощайте, МОЙСЕЮ! Тільки не одлітайте далеко, будьте завжди поруч з нами, з Україною...

Кілька віршів.

Ігореві Римаруку

Покинувши повітку і дровітню,
Ці межі передмістя і села,
Це коло, що обмежила бджола,
Лишивши за межею згадку житню,
Там, за межею, де душа жила,
Перехрестившись на зорю досвітню,
Покинувши повітку і дровітню,
Рушаєте в дорогу кругосвітню,
Бо вдома вже ні меду, ні жала.

16 жовтня 1994 р., Мюнхен

Богданові Бойчукові

…І вже вуста судомою звело,
І прийняла душа неопалима
Розпечені горби Єрусалима
І Києва обпалене зело.

О крапелько, промінчику, бджоло,
Перлинко, доле, о напівнезрима, —
Мого буття недоторканна рима, —
Солодке і розвогнене жало, —

Благослови, хай лишаться мені
Юга понад скорботною Стіною
Й понад Рікою схили весняні.

Благослови, хай лишаться зі мною,
Допоки йти дорогою земною,
Допоки є ще спогади земні.

5 – 6 лютого 1989 р., Мюнхен

Наталі Лотоцькій,
Богданові Ступці —
Ґолді й Тев’є

Я вбитий був шістнадцятого року.
Щось там цвіло й бубнявіло, нівроку,
В містечках поміж Брічева* й Сорок,
А я ніяк долоні не зогрію,
Бо хтось наслав чи тиф, чи малярію,
Бо впала зірка і приходив строк.

Та час мине. І я таки воскресну,
І вже на другий рік, на другу весну,
Між інших піль і містечкових стін
Зоря впаде, і пролунає: досить,
І вітер наді мною заголосить,
І прийде строк, і знову прийде скін.

І знову там лишатимуться близни,
Там, поміж містечкових стін вітчизни,
Де пошестю, сокирою, багром,
Цеглиною було мене убито,
Де скроні вже торкнулося копито,
Де слуху вже торкнулося: погром.

5-6 листопада 1994 р., Мюнхен

___________________________________
* Брічеве – містечко Сорокського повіту (Бесарабія),
де народився батько поета.