Арсенал-мозаїка
Кілька спостережень щодо останнього «Книжкового Арсеналу»
— Видавництв із Росії цього року немає, а письменники є. «Дякую за «Російські квіти зла» — кажу я москвичу Віктору Єрофеєву, тримаючи при собі думку, що ця збірка літературознавчих текстів — найкраще, що він написав. «Так» — відповідає він, — це була складна робота. До речі, Чубайс мені бідкався: «Шкода, що раніше не прочитав «Російські квіти зла», а то реформи по-іншому би робив».
— Один із центральних героїв «К. А.» — 2017 — прозаїк Олесь Ульяненко, якого через сім років після смерті нарешті належно оцінили. Проходять три презентації, пов’язані з ним. Представляють перевидання збірки повістей «Там, де південь». Анонсують ціле гроно фільмів: «Дикі коні» за спільним сценарієм Ульяненка й Володимира Тихого; «Серафима» — екранізація однойменного роману Ульяненка (продюсери — Юрій Мінзянов, Мирослав Слабошпицький, режисер — Марися Нікітюк); «Наказ» — короткометражний фільм за однойменним оповіданням Ульяненка (режисер — Юрій Марушевський); документальний біографічний «Олесь Ульяненко: без цензури» (режисер — Юлія Шашкова, продюсери — Володимир Тихий і Мирослав Слабошпицький).
— «Безкінечна подорож, або Енеїда»: лекція Андруховича про Котляревського перетворюється на вишуканий перформанс із психоделічною анімацією на екрані та звуковими спецефектами. Іван Котляревський, бранець шкільної програми, перетворюється на справжнього культурного героя. Чудово.
— Назагал, сьомий «Арсенал» відчутно інтелектуальніший, ніж у попередні роки. Цілий потік кінопоказів, перформансів, лекцій, круглих столів, публічних дискусій, не пов’язаних з конкретними виданнями. Справжній бенкет ідей, у який свою частку вносить і «День» добіркою історичних робіт на своєму стенді.
— Маса просто красивих книжок. Наше книговидання, схоже, вийшло на дійсно європейський рівень.
— Маса освічених, розумних, красивих людей.
— Кілометрові черги стоять щодня на вхід.
— Лише книжковий ярмарок. Але насправді це — Україна, якою вона може бути.
