Безкінечність весни
Трагічна новина з Москви - пішов із життяодин із геніїв кінорежисури Марлен Хуцієв
Йому було 93 роки, так, а все одно - сиджу і плачу. Як же це, Марлене Мартиновичу? Невже ніколи не побачу Вас знову? Не побачу, не запитаю: "Когда же вы закончите свой фильм о Толстом и Чехове?" ("Невечерняя"). І почую у відповідь здивоване: "Сережа, я же тебе объяснял: деньги пришли, мы сняли несколько эпизодов, деньги кончились, теперь ищем еще...". Враження, він не хотів закінчувати той фільм (по суті справи завершений, я бачив його) - боявся, що з появою титру "Кінець фільму" скінчиться і саме життя.
Нагадаю, Марлен Хуциєв (народився 4 жовтня 1925 р. у Тифлісі, помер 19 березня 2019р. у Москві) був учнем Ігоря Савченка. Перші два фільми зробив в Одесі - "Весна на Зарічній вулиці" (разом з Феліксом Миронером) і "Два Федори". Далі вже була Москва і фільми "Застава Ильича" (1964), "Июльский дождь" (1966), "Был месяц май" (1970), "Послесловие" (1983), "Бесконечность" (1991), "Невечерняя" (2019).
4 січня, два з половиною місяці тому, померла дружина Марлена Мартиновича,Ірина Соловйова. От, не захотів він жити без неї, виходить так. Ще одна зворушлива фарба до портрету безкінечно прекрасної людини.
У знаменитій пісні з фільму Хуциєва мовиться: "Когда весна придет, не знаю..." От вона й прийшла і краще б такої не було. А може, відтепер вона просто стала безкінечною, та весна?
Прощайте, дорогой Марлен Мартынович! Спасибо за великие и такие любимые фильмы, за жизнь, в которой искусство и мораль всегда были на первом месте. Душе Вашей вечной гармонии и весеннего полетного вдохновения.
