Божественний гротеск
Завтра виповнюється рівно 80 років з дня прем’єри першого в світі анімаційного фільму, знятого в повному кольорі. «Білосніжку та сімох гномів» Волта Діснея було показано 21 грудня 1937 року в кінотеатрі Carthay Circle. Фільм одержав безліч нагород, включаючи «Оскар». До речі, один з аніматорів «Білосніжки», Володимир (Білл) Титла — українець за походженням.
Є певна несправедливість у тому, що стосується анімації. Бо, якщо судити за старшинством, то рухоме зображення існувало завдяки їй задовго до братів Люм’єр. Прообраз кінематографа, «чарівний ліхтар» (лат. Laterna magica), надзвичайно популярний у Європі ще в XVII ст., показував саме анімацію. Ба більше — будь-який вправний рисувальник міг створити власний «мультфільм», маючи під руками олівець чи шматок вугілля та скріплений з одного краю стос паперу.
Інша річ, що за «мультиками» тривалий час лишалася слава нехитрої розваги, нездатної конкурувати з фотографічною точністю великого кіна. Дісней, власне, влаштував світоглядний переворот — змусив кіноакадемиків, прокатників і загалом усю екранну індустрію рахуватися з анімацією.
Адже, за великим рахунком, своїми виразними можливостями анімація перевищує кіно з живими виконавцями. Як сказав мені свого часу видатний український анімаційний режисер Євген Сивокінь: «Анімація — це перебільшення, гротеск. Тут можна за 8—10 хвилин розповісти те, на що в ігровій стрічці з акторами піде півтори години. Маяковський казав, що театр — не дзеркало, а збільшувальне скло. Анімація — навіть не збільшувальне скло, а електронний мікроскоп. Для мене це мистецтво з граничною концентрацією образу й думки».
І тому цей божественний гротеск існуватиме стільки, скільки існуватимуть глядач та екран.
