Чи існує життя після титулу «Європейська Столиця Культури»?
Протягом усього грудня 2016 року я перебуваю в угорському місті Печ на резиденції для письменників, яка була заснована ще десять років тому в рамках підготовки до важливої для міста й цілої країни події – у 2010 році Печ став Європейською Столицею Культури. Це титул, який щороку отримують два міста на континенті – одне для старих членів ЄС, одне – для нових. Місто-столиця визначається за 5 років до події, щоб організатори мали час розвинути інфраструктуру, сформувати програму й запросити митців. Цікаво, що в плані ЄС на 2024 рік попередньо передбачена і можливість участі України, тож якесь із наших міст також має шанс гордо називатися Європейською Столицею Культури 2024. Саме з огляду на цю перспективу я й вирішив описати свої враження від культурного життя в Печі – ЄСК 2010, щоб таким чином розповісти про сухий залишок після цього почесного титулу.
Розпочну з того, що Печ – п’яте за кількістю населення місто Угорщини (160 тисяч), тобто за українськими масштабами – це радше містечко (серед наших обласних центрів лише Ужгород має меншу кількість містян). Місто має багату мультикультурну історію, чимало цікавих пам’яток (серед яких і османські мечеті), але титул ЄСК надають не за досягнення й розквіт у минулих віках, а передусім за сучасну активність. Тобто мало того, що в місті народився якийсь відомий композитор чи жив геніальний всесвітньо відомий письменник, ‒ треба, щоб і нині календар культурних подій був насиченим, діяли найрізноманітніші культурні інституції, перетворюючи населений пункт на важливий культурний осередок для цілого регіону (у випадку Печа йдеться не тільки про угорську провінцію, а й про Хорватію, Сербію, Австрію). Словом, якщо місто хоче отримати титул ЄСК, то має продемонструвати величезну фінансову щедрість на різноманітні культурні події й розвиток інфраструктури (як би цинічно це не звучало, але євробюрократи, що сидять у журі конкурсу, оцінюють не кількість дитячих гуртків, а бюджет філармонії, театру, бібліотек, фестивалів тощо).
Якщо мова зайшла про гроші, то слід зазначити, що загальний бюджет на культуру Європейської Столиці Культури Печ-2010 становив аж 138 мільйонів євро! ЄСК завжди має дві головні статті видатків – капітальну і операційну. Під капітальною маються на увазі побудова нових інфраструктурних об’єктів (у Печі збудовану грандіозну і суперсучасну філармонію-концертний зал Кодалі на тисячу місць, яка стала архітектурною перлиною міста), ремонт вже існуючих інституцій (майже 40 мільйонів євро пішло на Музейний квартал фабрики Жолнаї, яка у ХІХ столітті була найпопулярнішою європейською маркою арт-посуду; тепер там музеї, галереї, майстерні майстрів генд-мейд, коворкінги й навчальні аудиторії, студії для занять дітей тощо), на закупівлю фондів для бібліотек, на озеленення міста та створення нових культурних просторів – у парках, скверах, на маленьких площах у віддалених районах міста, на допомогу приватним культуртрегерам-бізнесменам (галереї, кінотеатри), на осучаснення експозицій музеїв (а їх у Печі понад тридцять!). Операційні видатки – це значно менша сума, передбачена на запрошення митців, організацію фестивалів, гонорари за виступи і таке інше. Власне письменницька резиденція – приклад якраз операційних видатків, а закуплена для цього квартира, в якій письменник живе (таких літераторів 12 на рік з різних країн) – капітальний видаток. І в 2016 році можу засвідчити – все, збудоване й започатковане в 2010 році, активно працює і наповнює культурне життя мешканців Печа і туристів.
Отож, у 2010 році «культурний» бюджет Печа становив 130 мільйонів євро, але в 2016 році – уже тільки 4,8 млн. Разюча різниця, правда? Та слід розуміти, що більшу частину коштів бюджету ЄСК місто отримало від ЄС, угорського уряду, спонсорів, від регіону: на кожне євро міста – приблизно 8 євро «зовні». Таким чином Печ зміг повністю осучаснити свою культурну інфраструктуру, якою містяни користуються досі, та збільшити потік туристів (найчастіші гості тут – австрійці й німці). Тобто ЄСК – це довгострокова інвестиція, що приносить бонуси багато років після титулу. У цьому контексті українськими містам, що мають потенціал стати ЄСК 2024 (а так, «на око», шанси є у Львова, Одеси і – з натяжкою – у Чернівців) варто вже почати готуватися і формувати свої заявки. Бо, як бачимо, Європейська Столиця Культури – це не тільки почесно, а й вельми вигідно.
