Діти в часі
У мене в архіві є її фотографія, зроблена чотири роки тому на феміністичній демонстрації 8 березня на Хрещатику. Вона тримає над головою плакат «Не мужня, а відважна, сильна, смілива, хоробра, жіночна».
У одній з телепрограм її назвали так: «акторка, співачка й санітарка-стрілець».
Насправді я хотів написати не про якусь окрему персону, а про час. Про час і людей у ньому. Молодих людей.
В кінці 2000-х без зайвого шуму відбулася революційна подія: в повноліття увійшла перша хвиля тих, хто не застав СРСР. Ось узагалі не бачили, знали лише з підручників і зі спогадів дорослих. Мені, травмованому 27-річним життям при комунізмі, ця молодь здавалася прибульцями просто в силу об’єктивних обставин: як так, усе життя прожити в більш-менш вільній країні? Як така людина має почуватися, взаємодіяти з суспільством, реагувати на різні подразники? Як облаштовуватиме світ довкола себе?
Рутинно, коли вони йдуть поруч по вулиці, їдуть у метрі, пишуть у соцмережах, цього не зрозумієш. Потрібен зразок: персона достатньо публічна, активна, з певним талантом і відповідним віком.
Тому й пишу про Настю Шевченко. Народилася вона на свободі. Вже в школі ставила спектаклі. В 15—16 років мала власний вуличний театр. Пішла на війну волонтеркою. Працювала телеведучою. Зараз — співає, випускає кліпи під самоіронічним псевдо СТАСІК. Манера виконання — різка, контрастна, емоційна, те, що сама Настя називає «оголеність». Одна з останніх пісень, схожа на прямий удар у обличчя — «Колискова для ворога». Справді колискова, справді для ворога. «Ти хотів землі цієї, тож тепер змішайся з нею, станеш сам моєй землею. Спи».
Вона феміністка й ветеранка, вона співає страшнуваті балади й не цурається своєї жіночності, але жіночність її не потребує чоловічого схвалення. Стрижена під «нуль». Красива й загрозлива в своїх відео. З прекрасним фольклорним вокалом, але без шароварної вульгарності. Акторка, співачка й санітарка-стрілець.
Усе це ще десяток років тому здавалося б набором взаємовиключних параграфів.
Тепер же це — одне з обличь нової України. Тої, яку донедавна ніхто не знав і не уявляв. У ній — колосальна сила й безцінний досвід вільного життя. Таких, як Настя, дівчат і хлопців, усвідомлених, без краплини рабства в крові — мільйони. Подобається це вам чи ні, але майбутнє, причому найближче майбутнє — за ними. Хай хто за кого проголосував.
Вони вас і зроблять. Разом. І поодинці теж.