Нацкомпорн
Ще кілька років тому, очільник комісії з моралі, лисий дядечко в окулярах, чимось так зрадливо схожий на Гіммлера, на повному серйозі проголошував з телевізора таке: "Ми маємо намір забороняти комп'ютерні ігри, проводити просвітницьку роботу з дітьми і батьками, виносити попередження суб'єктам підприємницької діяльності, закривати деякі сайти і навіть порушувати кримінальні справи".
Тоді діставалося не лише стрічкам типу “Сезон больших сисек-6” або “Отвязные вишни”. Дісталося навіть нещасному файтинґу Mortal Kombat, за яким більшість з покоління ровесників чорнобильської аварії розігрівало блоки живлення восьмибітних приставок до температур кип’ятіння води.
Та бенефісом сумнозвісної комісії був розгляд документу, який звинувачував у аморальності мультики “Бубка Гоп”, “Сімпсони”, “Телепузики” і “Покемони”: представники комісії ретранслювали непритомні доноси позивачів на іноземну продукцію, яка “несе реальну загрозу нашим дітям”. Навіть просто розгляд таких доносів – це вже зайва леґітимізація печерних традиціоналістів з організацій штибу “Сім’я під покровом Богородиції”, яка і внесла ті “пропозиції”. До слова, організація досі активна і, завітавши на її сайт, я знайшов там багато цікавого. Першою ж прочитаною була фраза: “Світом проходить лавина збоченої гендерної ідеології…”, далі – класичні повідомлення про засилля міґрантів у фаталістичному ключі і решта патетичних прокламацій по списку. Ну і наріжне: “Народ, що втратив свою моральність, втратить свою землю”. Хрестоматійний випадок і чудова ілюстрація того, чому до таких “експертних” комісій має бути нульова толерантність.
Так, на думку “Cім’ї…”, популярний мультгерой Бубка Гоп – гомосексуаліст, а телепузики – гіпнотизують українських дітей, програмуючи їх на лузерство. Не кажучи вже про покемонів, які обов’язково навчать дітлахів основам садизму. Діставалося і діснеївським мультикам, які таврували “порнографією”. Це відома, стара історія, але зараз вона, у своєму абсурді, набуває актуальності знову. Вона – чудове нагадування про те, як швидко білі та пухнасті “тимчасові експертні ради” перетворюються на лігва тих, для кого культура завжди була є і буде сурогатом релігії. І головне: це привід спитати себе самих, а чи правильні питання ми ставимо владі?
На сарказм та подив громадськості з приводу фактичного відродження нацкоммору з боку міністерства Культури не лунає катеґоричних заяв про її повне згортання. Замість цього виступають чиновники та чиновниці у позі “янєпаняла-что-нє-так” і лопочуть: “Ми просто виконуємо закон, який досі діє. Зараз напрацюємо критерії і все. Чого ви розкричалися?” Вони сиплять канцеляритом, бубонячи щось про перерозподіл коштів та нагальну необхідність, але питання навіть не у “експертній” раді. Воно ширше та глобальніше: чому законодавча ініціатива рухається у бік “напрацювання критеріїв”, а не у бік леґалізації порноґрафії – єдиного та безальтернативного, для будь-якої цивілізованої країни, рішення?
До речі, з “напрацюванням критеріїв” ми за ще одним показником опиняємося в одній компанії з Суданом, Сомалі, Ніґерією, Пакистаном і, наприклад, Афґаністаном, де порноґрафія заборонена. А не зі США, Новою Зеландією, Європою і навіть Туреччиною, де здоровий глузд зрештою переміг ханжизм та нестримну спокусу покришувати ще одну нелеґальну індустрію.
Для нас у ситуації з “експертною” радою десь між рядків звучить не лише риторичне “Європа чи Просвіта?” Тут ще і байка про жабу, яка вистрибне з каструлі, якщо її кинути у кип’яток. Та як посадити у холодну воду і потроху гріти на малому вогні – жаба звариться.
