Обман
Назва «Гепі-енд» сама по собі має насторожувати; якщо ж так називається фільм Міхаеля Ганеке, то чекай біди.
Ганеке, австрієць, що нині знімає у Франції — режисер несентиментальний. У його більш ранніх роботах («Забавні ігри» (1997), «Піаністка» (2001)) насильство могло бути безжальним і спустошуючим, а безнадійність фіналу — тотальною.
Жорстокість у його фільмах, утім, є лише інструментом для аналізу буржуазного мікрокосму, який Ганеке препарує з холодною допитливістю природознавця. В «Іграх», у «Прихованому» (2005) або у відзначеній «Золотою пальмовою гілкою» Кан «Білій стрічці» (2009) він для цього вводив порушників — молодь, що прикметно; в «Гепі-енді» виступає порушником сам.
Одразу треба зауважити, що насильство як таке тут зведено до зникомого мінімуму. Це портрет великої й на позір процвітаючої родини. Щоправда, дід Георг (заворожуючий Жан-Луї Третіньян) колись задушив подушкою власну дружину, щоби припинити її страждання від тяжкої хвороби (відсилка до попередньої картини Ганеке «Любов», у якій герой Трентіньяна чинить так само), а тепер хоче померти сам. Його донька, фактична голова родини (Ізабель Юппер), має процвітаючий будівельний бізнес, але на одному з її об’єктів гине робітник. Її син — психічно нестабільний недотепа, брат — успішний і клінічно нездатний когось полюбити, дочка останнього — самотня дитина, яка вступає в дію, вбиваючи морську свинку, а завершується фільм її зйомкою на мобільний спроби самогубства Георга. Діда рятують. Гепі-енд.
Тут і полягає авторська підступність Ганеке, трюк найвищої проби: фільм, звісно, не завершується гепі-ендом. Він нічим не завершується. По суті, ми залишаємо недружне і нещасливе сімейство таким самим, як і на початку. Вишневий сад не проданий за борги, фірма в надійних руках, чорношкірих мігрантів, яких недотепа привів з собою просто на заручини матері, саджають за святковий стіл. У всіх усе добре. Нічого насправді не добре. Все це безумовно сумно. Все це доволі смішно.
Який майстерний обман.
***
Гепі-енд / Happy End (2017, Франція, Австрія, Німеччина, 107`), режисура, сценарій: Міхаель Ганеке, оператор: Крістіан Бергер, у ролях: Ізабель Юппер, Жан-Луї Трентіньян, Матьє Кассовіц, виробництво: Les Films du Losange, X-Filme Creative Pool, Wega Film, Arte France Cinéma, France 3
