«Опера як дзеркало суспільства»
У Києві на міжнародній конференції побували представники понад сотні музичних театрів світу!
Міжнародна театральна конференція найбільшої та найвпливовішої міжнародної організації у сфері театрального музичного мистецтва асоціації OperaEuropa цього року вперше відбулася у Києві. На подію, яка проходила на базі Київської оперети та (частково) Національної опери приїхали представники понад 100 музичних театрів із 29 країн Європи.
Попередньо проведення конференції OperaEuropa планувалося у Львові, адже донедавна лише Львівська опера була членкинею цієї театральної асоціації, проте через низку обставин — зокрема й зміну керівництва — її перенесли до Києва. Основне організаційне навантаження взяла на себе столична Оперета. Національна опера на один день надала приміщення під конференцію та продемонструвала гостям одну із тих вистав, якою пишається — «Набукко» Джузеппе Верді. Відгуки фахівців щодо неї видалися суперечливими, а знаменитий український режисер Андрій Жолдак, який за останні три роки поставив низку оперних прем’єр у західних театрах, абсолютно відверто заявив під час одного із засідань: «Набукко — це жахливо, провінційно та нецікаво. Ми пишаємося каштанами, а мали б пишатися оперою».
Питання театральної реформи протягом наступних трьох років як болючого, але необхідного кроку, порушила й Перша заступниця Міністра культури України Світлана Фоменко: «Зараз ми серйозно шукаємо відповіді на питання, що робити з такими інституціями як Національна опера, котрі не є такими модерновими як приватні ініціативи».
В певному сенсі приїзд OperaEuropa до Києва — це не лише відповідальність, але й виклик вітчизняним оперним театрам по всій країні. Вирішуючи питання візиту до України, організація висунула низку умов проведення конференції. Однією з них була участь театральних компаній не лише столиці, але й з усієї України. «Якщо чесно, були сумніви щодо проведення конференції у Києві, — зазначив директор асоціації Ніколас Пейн. — Але я вірю, що Європа ширша за Євросоюз».
Чимало спікерів зазначало, що побудова культурних мостів особливо важлива у період війн, націоналізму й популізму. При цьому важливо уникати використання постановок у політичному контексті. Культурна співпраця має ґрунтуватися на культурній меті.
Засновник стипендії GaudePolonia, яка вже 14 років надає зокрема українським митцям можливість піврічних резиденцій у Польщі, колишній Міністр культури та національного спадку Республіки Польща Вальдемар Домбровський також був одним зі спікерів конференції. Він детально говорив про те, наскільки важливо створювати передумови для розвитку культури, як очевидні (на зразок створення нових концертних залів), так і неочевидні: «Будувати гольф-поля важливо і для бізнесу, і для культури».
Багато говорили й про переваги культурної дипломатії над звичайною — адже звичайна «розповідає історії», а культурна «говорить правду». «Культура — об’єднуюча м’яка сила, що дозволяє говорити правду», — зазначила Світлана Фоменко.
На кількох окремих засіданнях порушувалося питання щодо використання нових технологій у театрі. Серед найсміливіших планів — постановка Licht Штокгаузена 2018 року в Амстердамі, де буде використано зйомку на мобільні телефони глядачів. Доповідачі розділилися на бажаючих протистояти мобільним телефонам та готових їх використовувати, розуміючи, що опера — не музей, не храм, і слід розвиватися й використовувати нові технології.
Наші театри багато скаржаться на складні умови роботи. Але порівняно з тим, що пережив італійський театр у Палермо на острові Сицилія, всі вони працюють в умовах, наближених до ідеальних. Через диктат мафії театр було закрито впродовж 23 років. 1997-го після тисячі вбитих людей — журналістів, юристів тощо — у місті з 600 тис. населення двері театру знову відчинилися, але він мав можливість працювати лише 17 днів на рік. Тільки два роки тому трупа перейшла на повноцінне функціонування — 365 днів на рік. Сицилія — це ще й місце притоку великої кількості нелегальних емігрантів з Лівії та Сирії. Тому оперний театр у Палермо створив хор, сформований з 50 дітей нелегальних мігрантів. Відслідковуючи долю сирійських мігрантів, його трупа допомагає дістатися до Сицилії. Їх навіть заохотили зняти свою жахливу мандрівку, завдяки чому аудиторія театру дізналася про долю мігрантів не з новин, а з унікальних відеоматеріалів.
Завершувало конференцію засідання за участі українських митців — Андрія Жолдака та Кирила Карабиця на сцені та Оксани Линів у залі. «Опера — це певне дзеркало суспільства, — зазначив Карабиць. — Ніхто не знає українські опери у світі, хоча наша композиторська школа має великий потенціал. Є багато такого матеріалу, який можна ставити в Україні щоденно».
