Україна непоборна
Про внесок митців у тріумф країни на театрі бойових дій
Сонце світить навіть, коли його густо застеляють чорні хмари. Промені нашої перемоги щодня яскравіше висвітлюють шлях до сонцесяйного дня миру. Миру для Всесвіту, здобутого кров’ю, мужністю і звитягою нашого народу. Власне найбільшу перемогу ми вже здобули. Це – перемога духу. І вона лунає набатом на весь світ, доєднуючи до гучності людяності усіх, хто усвідомлює цінність Божого дару життя. Велична та людина, яка своїми вчинками надихнула якнайбільше сердець.
***
У Міжнародний день театру природно говорити про його внесок у тріумф країни на театрі бойових дій. Дієва природа театру вияскравлюється режисурою. У військовій науці невипадково використовуються театральні терміни, бо її мистецтво так само в основі має гру, щоправда жорстоку. Процитую: «Безлад народжується з порядку. Боягузтво народжується з хоробрості. Слабкість народжується з сили. Порядок і безлад – це число. Хоробрість і боягузтво – це міць. Сила і слабкість – форма», - Сунь-Цзи «Мистецтво ведення війни». Також древній китайський полководець наголошував: «Хто до початку війни не перемагає розрахунком, у того шансів на перемогу мало». Україна зламала путінський сценарій війни, а народ чітко сформулював наше надзавдання щодо усього корабля російського війська. По первах найстрашніший гнів безсилля доволі швидко змінився на праведну жорстоку ненависть до ворога, і ворог став не вартим навіть лайки. Ми слухаємо поезію, доєднуємося до молитов, вічна мудрість дедалі більше насичує щоденний побут.
***
У День театру актори зі зброєю у руках, актриси, сповнені материнською мужністю, своїми вчинками стверджують - велич людини надихає все більше і більше сердець у цілому світі. У театрах Берліна, Праги, Ніцци за участю українських митців відбуваються концерти солідарності з Україною. В Польщі по закінченню вистав актори і глядачі аплодують Україні. У Відні, в Музейному кварталі транслюються українські новини, багато жовто-блакитних світлових інсталяцій на будинках, українські прапори на величезній кількості офіційних закладів і балконах житлових помешкань по всій Європі. І це не дихання війни. Це страждання, перетворене у дух матерії живої. Певен, після перемоги ми нарешті рядок «Запануємо ми, браття, у своїй сторонці» співатимемо інакше: «І пануємо ми , браття, у своїй сторонці!».
***
У київських театрах працюють волонтерські центри. На різних медійних платформах у Міжнародний день театру демонструватимуться вистави–лауреати театральної премії «Київська пектораль», а цьогорічну церемонію нагородження ми поєднаємо зі святкуванням нашої Перемоги. Театр навчає знаходити спільне аби розуміти один одного і щось різне аби один одного любити. Театр приєднує до найвищих духовних інтересів людства. Сьогодні слова Ліни Костенко як ніколи дотичні до нашої театральної спільноти.
Ми воїни. не ледарі. не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
Україна непоборна!
