Вижити поодинці не вдасться
Пилип Іллєнко закликав формувати рух кінематографістів задля протидії владі, котра працює - і це все очевидніше - на руйнацію кіноіндустрії в Україні…
"Реальним кроком сьогодні може стати формування широкого руху кінематографістів з метою здійснення публічного громадського контролю за діяльністю влади, реального впливу, а не сервільної його імітації, на формування нового складу Ради, а також створення стратегії розвитку кіноіндустрії в інтересах держави та галузі, а не окремих груп та осіб.
Проте чи здатні ми зараз до цього, чи нам треба дочекатися повного знищення результатів нашої багаторічної спільної праці?"
Пилип Іллєнко. ФейсБук
Сьогоднішнє рішення Ради з державної підтримки кінематографії щодо затвердження переможців 14 конкурсного відбору кінопроєктів є результатом цілого ланцюга події, що відбуваються в кіногалузі протягом останнього часу. Коротко нагадаю їх хронологію.
Вже більше року триває саботаж призначення останнього члена Ради (за квотою фахового юриста), без чого Рада досі є недоукомплектованою.
В жовтні минулого року, під тиском нового керівництва профільного міністерства та парламентського комітету, Рада скасувала і переглянула результати 11 конкурсного відбору кінопроектів, чим було створено небезпечний прецедент і підірвано довіру до України на ринку копродукцій фільмів.
Проведення конкурсу на посаду голови Держкіно виявилося непрозорим і скандальним.
Під виглядом боротьби з коронавірусом було скорочено фінансування галузі.
Періодично відбуваються публічні спроби дискредитації українського кінематографічного доробку останніх років, в тому числі з боку керівництва профільного міністерства.
Протягом кризової першої половини 2020 року галузь була позбавлена фінансування Держкіно.
14 конкурсний відбір відбувся (всупереч логіці нормативних актів і попередньої практики) за усіма напрямами (крім дебютів) одночасно. На конкурс надійшло 447 проєктів, а самі пітчинги тривали два тижні. Це фізично виключає можливість повноцінно ознайомитися із усіма проєктами, як для тих, хто ухвалює рішення, так і для тих, хто спостерігає за конкурсом.
Влітку цього року відбулася спроба запровадити нові правила проведення конкурсного відбору, що не тільки суперечать чинному законодавству і міжнародній практиці, але й спрямовані на фактичну побудову так званої “мейджорської системи” за російським зразком.
Відбувається постійний тиск на членів експертних комісії та членів Ради у вигляді виходу під час пітчингів телесюжетів на провідних телеканалах, в яких майже не приховується спроба просунути проєкти одних компаній і скомпрометувати інші, а також “виховних” зустрічей керівництва профільного міністерства з членами Ради тощо.
Були інспіровані безпідставні кримінальні провадження, маніпулятивна інформація про які, разом з де-факто “чорними списками” лідерів ринку, була опублікована прямо протягом проведення конкурсу на сайті Держкіно. І як “вишенька на торті” минулого тижня на допит до поліції було викликано колишнього виконувача обов’язків голови Держкіно. Нагадаю, що результати 11 конкурсу були скасовані майже одразу після його показового звільнення урядом. Бувають же такі збіги.
Більшість цих подій відбувалися за відсутності серйозних спроб протидії з боку кіногалузі, а деякі навіть не набули публічного розголосу. І хоч окремі з них все таки викликали реакцію у вигляді протестних пікетів, зум-мітингів чи фейсбук дописів, проте загальна роз’єднаність представників галузі на тусовки, групи, родини, клани, покоління, спілки і асоціації (лише останніх налічується майже дюжина) дозволила владі значною мірою повністю проігнорувати їх.
Старий принцип “розділяй і володарюй” не втрачає своєї актуальності. Тим більше, що далі нас чекають невтішні часи – стан економіки свідчить, шо грошей на кіно ставатиме все менше, а дії влади - що боротьба за них носитиме все більш жорсткий характер.
І на цьому тлі, вже за кілька місяців, має розпочатися процес формування нового складу Ради з державної підтримки кінематографії. І якщо в нашій кіноіндустрії і далі всі будуть боротися проти всіх і думати при цьому, що їм вдасться вижити поодинці – то новий склад Ради цілком може виявитися таким, що на цьому історія прозорого розподілу коштів державної підтримки кіноіндустрії закінчиться.
Реальним кроком сьогодні може стати формування широкого руху кінематографістів з метою здійснення публічного громадського контролю за діяльністю влади, реального впливу, а не сервільної його імітації, на формування нового складу Ради, а також створення стратегії розвитку кіноіндустрії в інтересах держави та галузі, а не окремих груп та осіб.
Проте чи здатні ми зараз до цього, чи нам треба дочекатися повного знищення результатів нашої багаторічної спільної праці?
