Чернігів та російська орда
Жодного вогника – місто в суцільній темряві, лише холодне світло місяця, що лише додає враженням апокаліпсичності. Немає струму, постачання тепла, водогони не працюють, відсутній мобільний зв’язок та інтернет. Раптом зникли блага цивілізації, а звичний спосіб життя виявився зруйнованим: непрацюючі підприємства, немає громадського транспорту, закриті кафе, переважна більшість магазинів – теж… Це Чернігів 11 березня 2022 р. – тисячолітній красень начебто поринув до середньовіччя.
Причина зрозуміла: нашестя сучасної орди – російської. 25 лютого вона спробувала взяти місто сходу, але не вдалося – її стрімкий марш на південь було зірвано на межі навколишніх сіл. То не новина – знавці києворуської доби стверджують, що розгалужена мережа приміських поселень княжого града відігравала видатну роль не лише в господарстві, а в воєнній справі, гальмуючи просування ворога. Так трапилося й цього разу – знову бачимо переважно ті самі літописні назви поселень. Що ставалося з ними під час нападів розкажуть археологи, а сучасна трагедія приміських сіл Чернігова розігруються просто на наших очах.
Дістається й місту. Давній Чернігів у шанувальників «духовних скрепів» посідає особливе місце – билинне місто, один із цивілізаційний центрів слов`янства. Так само, як і Київ. Без них вся концепція минулого Мордору «висить у повітрі». Але росіяни нищать Чернігів – це означає, що він не їх. Не існує жодної духовної спорідненості, лише хворобливі фантоми.
Зазнавши перших невдач окупанти перейшли до планомірного терору міста. Першим її актом став обстріл історичного центру та знищення архітектурної пам`ятки – колишнього кінотеатру, а також дитячої стоматологічної поліклініки, міської бібліотеки. Чудовий вибір, чи не так? За таких обставин починаєш наочно розуміти що таке варварство. До тисячолітніх соборів залишалося не так багато – а що вони їм?
Світ облетіли шокуючі знімки – старовинні споруди Чернігова на тлі гігантського стовпа диму. То горів один із найбільших у місті торгівельних центрів. Його бомбардування виглядало нелогічним – в принципі, прибульці віддають перевагу мародерству – рідкісний магазин навколо міста вцілів. А тут нищення – ймовірно, через неможливість грабунку.
Далі більше – під час наступного нальоту воїнство пекла знищило лікарню. Втім однієї, мабуть, їм було замало. Тому за два дні знищили другу – так званого третинного рівня, тобто вузько спеціалізовану. Що робити пацієнтам, які більше ніде в області не зможуть отримати такі послуги? Це нападників не цікавить.
Взялися за школи – одна за одною (не відразу, планомірно) знищили або серйозно пошкодили чотири, також щонайменше два дитячих садочки, а за компанію – ще й реабілітаційний центр для дітей-інвалідів. Є такий вираз на новоязі: це вже повний треш.
Втім й цього виявилося недостатньо – ракети та снаряди почали прилітати в багатоповерхівки, щонайменше в одному випадку (є відео) російський (чи білоруський?) пілот навмисно вразив висотку. Її фото набуло сумної відомості, потрапивши на першу шпальту газети «The New York Times». Того дня в Чернігові загинуло під авіа, артилерійськими та ракетними обстрілами 47 мешканців. Не гребують ординці й садибами – вони влучили в кілька атмосферних дерев’яних будинків, щонайменше один зруйнований вщент – тут загинула ціла родина.
Діючи секторально та системно новоявлені «визволителі» вирішили зайнятися спортом й скинули 500-кілограмові бомби на міський стадіон. З огляду на його ім’я було б «доречніше» ракетами. Але з їх мабуть, економлять, тож сучасні варвари використали зброю часів ІІ світової війни. Американці навіть відмовлялися вірити, що таке можливо на початку ХХІ ст. Стадіону в Чернігові вже немає.
Попутно «скрепоносци» вдарили по ще одній (вже другій) бібліотеці. Мабуть це знак – на їхню думку українці забагато читають і не те читають. Будинок, між іншим, особливий – збудований на громадські гроші на початку ХХ ст. у псевдоготичному стилі. Він призначався для музею старожитностей, а саме – розміщення колекції Василя Тарновського. Окремі її елементи дуже добре відомі завдяки картині Іллі Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» – це зброя та спорядження козаків.
Досі до найбільших історичних пам’яток прямих влучень не було, але за наявного підходу воїнства тьми це лише питання часу – таке враження, що вони психують та часами гатять по Чернігову за принципом «куди Бог пошле». Приблизно так, як загони Муравйова обстрілювали Київ в січні 1918., знайома тактика. У зв`язку з цим постає питання – Росія є членом ЮНЕСКО? Може нищення стародавнього Чернігова – достатня підстава, аби виключити бандита з шановного клубу?
Стосовно туризму – цієї ночі саме він опинився в центрі уваги орків: їм чомусь не сподобався один з найкращих готелей міста, тож вгатили ракетою. Тепер колись затишна, знайома багатьом адекватним гостям міста споруда виглядає як розгорнутий кратор. Попутньо знищено кілька малих бізнесів, розташованих поруч.
Те, що відбувається в місті над Десною, а так само в Харкові, Сумах, Охтирці, Волновасі, містах-супутниках Києва – це ніщо інше, як терор проти мирного населення з метою зламати його волю до спротиву. Такий собі римейк практик середини ХХ ст., де й живуть керманичі Мордору. Можливо, вони хотіли почути – мовляв, Париж було оголошено відкритим містом або щось таке від мешканців міста. Втім реакція виявилася іншою – зібраність та згуртованість, злість. Люди напрочуд стійко прийняли біду, що її приніс «русский мир». Стихли спори – все ясно.
Питання – навіщо це все знадобилося Москві. Відповідь така – Чернігів й інші українські міста на очах формували європейський стиль життя. По чверті століть блукань нам нарешті почали вдаватися реальні зрушення. Це успіх, можливо, не надто щодня помічався. Але його злякалися за поребриком – ми як спільнота демонстрували здатність створити альтернативу на основі інших цінностей – поєднання європейських, національних, територіальних, різноманіття релігійних. Це означає – нам є за що боротися, ми розуміємо за що боремося та навіщо.
