Дуелі як особливість російської політики
Віктор Золотов затіяв цю історію для того, щоб відвернути увагу від корупційних звинувачень, але досяг прямо протилежного ефекту
Росія стрімко повертається в XIX століття. Невдовзі жителі Москви, Петербурга, інших міст, а також сільської місцевості, якій зазвичай віддавали перевагу дуелянти, щоб усамітнитися від сторонніх очей, зможуть спостерігати (якщо пощастить, звичайно), як політики, бізнесмени, та й прості люди будуть сходитися до бар’єра з лєпажевими стволами напоготові, або з’ясовувати стосунки на рапірах, шпагах або шаблях. Втім, деякі дуелянти можуть віддати перевагу двобою на дробовиках або, наприклад, на автоматах Калашникова.
Все це може стати реальністю, якщо Державна Дума Росії ухвалить Дуельний кодекс, внесений як законопроект депутатом від ЛДПР Сергієм Володимировичем Івановим (не плутати з Сергієм Борисовичем Івановим, генералом і захисником амурських тигрів). У пояснювальній записці до проекту кодексу стверджується, що, хоча в Росії і передбачено відповідальність за наклеп і образу, останнім часом спостерігається тенденція з боку державних службовців викликати на дуель громадян, що «висловлюють відмінні від офіційних погляди». Проти цього депутат Іванов нібито нічого не має, але пропонує запровадити спеціальний Дуельний кодекс, щоб упорядкувати основні причини виклику на дуель і порядок її проведення. Так, згідно із законопроектом, двобій може відбутися лише між рівними суперниками, а державні або муніципальні службовці мають відхилити виклик і надати тому, хто викликає їх, право шукати задоволення скарги в суді. При цьому особливо обумовлено, що дуель між громадянами хоча й можлива, «але є аномалією, не відповідаючи своєму призначенню».
Увесь текст дуельного кодексу на разі невідомий громадськості. Але з того, що вже з’явилося у ЗМІ, можна зрозуміти, що, хоча держслужбовцям буде заборонено приймати дуельні виклики, самі вони мають право викликати кривдника до бар’єра без будь-яких судових розглядів про наклеп і захист честі, гідності та ділової репутації. Щоправда, тут є одна завада. Що значить — між рівними суперниками? Кому рівний, наприклад, міністр або депутат Держдуми? Чи рівні вони, наприклад, бізнесменові? І якщо так, то бізнесмену з яким саме капіталом? Напевно, в дуельному кодексі потрібно передбачити відповідну шкалу, скільки мільйонів (або мільярдів) рублів повинен мати бізнесмен, щоб йому міг кинути виклик федеральний міністр або депутат Держдуми, і скільки, щоб це могли зробити вже й регіональні міністри та депутати, передбачивши також відповідну вагову (грошову) категорію для виклику з боку муніципальних депутатів і радників.
А як прирівнювати один до одного і до інших категорій громадян журналістів, політиків (особливо опозиційних і в органах влади не представлених), військовослужбовців і чиновників, лікарів, вчителів, юристів, дітей юристів, домогосподарок, письменників, художників й усіх інших? Доведеться, напевно, цілу велику таблицю складати, на кшталт Табелі про ранги, де у всіх клітинках, розташованих в одному і тому самому горизонтальному ряду, були б прописані представники тих соціальних груп, які можуть посилати один одному виклик на дуель. Завдання, безумовно, непросте, але, думаю, у другому читанні наші депутати з нею успішно впораються. Адже вони, як відомо, дива творять!
Але ще смішнішим є інше. Виходить, що депутат Іванов допускає легальне і безкарне вбивство одним російським громадянином іншого (щодо іноземців на разі невідомо, чи можна буде викликати їх на дуель і, відповідно, приймати від них дуельні виклики). Можна, звичайно, передбачити дуелі, що не приводять до смертельного результату. Наприклад, запропонувати дуелянтам зійтися у боксерському двобої (тут, щоправда, є певний ризик смертельного нокауту) або на борцівському килимі (татамі) (теж є невеликий ризик, що один з дуелянтів іншому шию зламає або якось особливо невдало на килим кине). Або, щоб вже зовсім без ризику, нехай б’ються на рапірах, шпагах або шаблях, але тільки як спортсмени на змаганнях, у захисній екіпіровці й затупленою зброєю. Нехай електронна система фіксує уколи, а того, хто першим завдасть, наприклад, шість уколів, буде оголошено переможцем. А потім дуелянти на знак примирення разом із секундантами розіп’ють шампанське або навіть якісь міцніші напої. Але, ні, дуель без ризику смертовбивства — це не дуель, а фарс, звичайна піар-акція, на кшталт популярного телешоу.
А почалася вся нинішня дуельна історія з того, що Олексій Навальний та його Фонд боротьби з корупцією оприлюднили дані про власність нинішнього глави «Росгвардии» і колишнього охоронця Володимира Путіна, генерала армії Віктора Золотова. Задекларовані доходи генерала виявилися досить скромними — близько 6 млн рублів на рік, але натомість родина Золотова володіє нерухомістю вартістю щонайменше в 660 млн рублів. І ще Навальний звинуватив Золотова в закупівлі продовольства для «Росгвардии» за завищеними цінами. Генерал, особливим інтелектом не обтяжений (бо на його посаді інтелект — це лише зайвий тягар), обурився, щоправда, із дворічним запізненням, відреагував на обвинувачення. На черговий відеоблог Навального про корупційні закупівлі продовольства Віктор Васильович відгукнувся полум’яним відеозверненням (текст якого напевно готував не сам генерал, а співробітники його апарату), де згадав, що спочатку став ударником комуністичної праці, а потім займався бізнесом (тут, ймовірно, мається на увазі , що у другій половині 1990-х, коли його звільнили з держслужби, він деякий час охороняв дуже авторитетного бізнесмена та офіцера Романа Цепова, який, як і Олександр Литвиненко, став жертвою радіоактивного ізотопа) і викликав Навального на дуель за «наклеп». Хвацький генерал пообіцяв зробити з Олексія Анатолійовича апетитну свинячу відбивну хоч на боксерському рингу, хоч на татамі.
Проте Золотов та його референти погано вивчили історію дуелей. Викликати на дуель може лише рівний рівного. Дворянин, наприклад, ніколи не викликав до бар’єра простолюдина. Виходить, що глава «Росгвардии» визнав Навального, що якраз відбуває у СІЗО черговий адміністративний арешт, рівним собі, простому російському генералові армії, що для опозиційного політика досить приємно. А, крім того, Золотов забув, що, згідно з усіма дуельними кодексами, право вибору зброї та умов дуелі належить тому, кого на дуель викликають. Тож Олексій Анатолійович, якщо він готовий ризикнути своїм життям, має всі шанси «завалити» видного представника, як каже Навальний, «партії шахраїв і злодіїв». Він може запропонувати, наприклад, стрілятися на шести кроках хоч з лєпажевих стволів, хоч із сучасних «макарових» або «стєчкіних». А першим стріляє той, на кого випаде жереб (таку ідею вже запропонував Навальному відомий правозахисник та опозиціонер Олександр Скобов). Якщо так піде й далі, і серед опозиціонерів знайдеться достатньо шахідів, то, в разі ухвалення дуельного кодексу, вони зможуть неабияк прорідити правлячу еліту, провокуючи виклики на дуелі.
Золотов затіяв усю цю історію з дуеллю для того, щоб відвернути увагу від корупційних звинувачень, але досяг прямо протилежного ефекту. «Новая газета» продовжила розслідування і оприлюднила відео дуже солідного маєтку, що належить, як вона запевняє, родині Золотова. А заразом збільшила оцінку сімейної нерухомості до 1,5 млрд рублів. Що ж, уважно стежитимемо за розвитком дуельної історії в Росії.
