І знову про «мову Путіна» та «мову Пушкіна»
Я вже не раз вживав у своїх статтях ці дві лексеми – «мова Путіна» та «мова Пушкіна». Нагадаю, що перша – це та символічно-знакова система, той смисловий код людського спілкування й відтворення певного типу культури, коли в основі всього лежить імперська зверхність і брутальне ставлення до всього іншого, інакшого, вільного. Друга ж, попри певні історично зумовлені великодержавні інтенції, надається до розуміння іншого і діалогу з ним. Скажімо, попри те, що симпатії Пушкіна були на боці Петра І, у «Полтаві» він у монолозі Мазепи засвідчує свою об’єктивність:
Без милой вольности и славы
Склоняли долго мы главы
Под покровительством Варшавы,
Под самовластием Москвы.
Но независимой державой
Украйне быть уже пора:
И знамя вольности кровавой
Я подымаю на Петра.
Зверніть увагу на питому різницю, засвідчену поетом: «Покровительство Варшавы», але «самовластие Москвы»… Відтак слово «свобода» у мові Пушкіна й мові Путіна має різний сенс, так само, як і «честь» та «чесність», «звитяга», «любов до Батьківщини» тощо. Я вже не кажу про знаково-символічну роль тиранів у цих двох мовах (в одній вони – «ефективні менеджери», в іншій – об’єкт ненависті: «Тираны мира! трепещите! А вы, мужайтесь и внемлите, Восстаньте, падшие рабы!»).
Інакше кажучи, «мова Путіна» - це той варіант російської мови, який використовує чинна влада РФ, її наче-освічені пахолки та численний плебс, а «мова Пушкіна» - це мова не надто численних нормальних росіян, вільних інтелектуалів і політичних опозиціонерів з демократичного табору.
Й ось «мова Путіна» стала предметом дослідження науковцями… тримайтесь за стільці! Державного інституту російської мови імені Пушкіна. Ясна річ, учені аналізували не мовні перли самого ВВП, а публічні виступи чиновної раті, призначеної на високі посади «головним пірнальником за амфорами» та «провідним байкером» РФ. Але, як ви розумієте, по дотичній дослідження це стосувалося і самого Путіна, який попризначав відповідних міністрів, глав регіонів й інших високопоставлених осіб. Аналізувала грамотність усіх цих персонажів, виявлену ними у частково підготовлених чи спонтанних спічах й інтерв’ю, трансльованих по радіо та телебаченню.
Найграмотніше виступали федеральні міністри – чи то справді такі розумні, чи то добре підготовлені «шпори» мають, в тому числі з використанням високих технологій. Менш грамотними (на «трієчку» виявилися керівники муніципалітетів. Ну, а керівники регіонів – як певна категорія – одержали в цьому рейтингу навіть не класичну «двійку», а впевнену «одиницю».
Отож найчастішими відхиленнями від літературної мови у міністрів стали помилки у наголосах і вимові: «нАчался», «подклЮчен», «дОбыча» тощо, а також порушення норм побудови речень: «все субъекты РФ вошли в отопительный сезон по разному сроку», «бросать тень в честных людей». А от глави регіонів воістину постаралися: помилки в наголосах («нАчался», «собрАлось», «внутридворовЫх», «возбУждено»), неправильна побудова речень («результаты о себе не заставят ждать», «выполняем те долги, которые накопились за прошлые годы», «понятно, что цель всех этих мероприятий для того, чтобы развить, сформировать, продолжить патриотическую работу»), невірне вживання фразеологізмів і вживання тавтологій («каленым железом жестко наказывать», «соответственно, мы должны соответствовать», «празднование праздника») тощо.
Розповідаючи про результати цього невтішного для російської управлінської раті дослідження, журналісти згадали деякі знакові чиновно-мовні казуси минулих років. Скажімо, у 2014-му міністр освіти Ульяновської області Єкатерина Уба шокувала публіку безграмотним посланням, оприлюдненим в Інтернеті. І що цікаво: ця міністерша в минулому працювала вчителькою російської мови й літератури… Схожий казус трапився торік з губернатором Володимирської області Світланою Орловою. Філолог за освітою, з двома десятиліттями педагогічного стажу, вона на публічному заході написала у привітанні так: «С празником». Українською це правильно, але російською…
Отакий «неприродний добір» високопоставлених чиновників діє в державі, яка офіційно взяла на себе місію «захисту російської мови та культури» - і цей «захист» був не останнім аргументом Путіна – і для внутрішнього, і для зовнішнього користування – в мотивації анексії Криму та вторгнення на Донбас. Мовляв, ми захищаємо «мову Пушкіна»! Та чи не краще було би, якби задля цього захисту Путін послав танки та спецназ у регіональні центри РФ, щоби скинути з посад украй безграмотних (але при тому самозакоханих і хамуватих) керівників цих регіонів разом із їхнім так само безграмотним апаратом? Безграмотним, бо грамотні люди б підказали своїм патронам – тут наголос не так треба ставити, а ці слова значать не те, що ви хочете сказати… Проте – ні, нічого схожого не робиться.
Утім, навіть не треба спецназу – в арсеналі Кремля є такі сильнодіючі засоби, як тестування, штрафи, звільнення з посад за незнання державної мови. Але ж хіба не сам Путін відібрав і викохав цю рать? У 2009-му преса РФ писала, що чиновників і політиків штрафуватимуть за безграмотність, торік ця тема знову була порушена – мовляв, держслужбовців і топ-менеджерів компаній зобов’яжуть складати тест на знання російської мови. Проте всі ці наміри, про які говорилося у російських мас-медіа, залишилися на рівні балаканини. І не дивно: в нинішній Російській державі, попри всі культуртрегерські гасла «русского мира», панує не витончена й придатна до діалогу «мова Пушкіна», а хамсько-агресивна, безграмотна у всіх сенсах слова «мова Путіна».
