Криза закінчилась
Німецькі консерватори зберегли коаліцію
Політична криза в Німеччині завершився. Країна стояла на межі розвалу правлячої коаліції і реальної можливості проведення дострокових парламентських виборів. І це при тому, що нинішній уряд не пропрацював і ста днів.
Зараз у Берліні править коаліція, яка складається з Християнсько-демократичного союзу (ХДС) на чолі з Ангелою Меркель і їхніми баварськими союзниками з Християнсько-соціального союзу (ХСС) на чолі з міністром внутрішніх справ і головою партії Горстом Зеєгофером, а також Соціал-демократичної партії (СДПН).
З 1957 року ХДС і ХСС входять в усі коаліції, очолювані консерваторами, і часто розглядалися як фактично єдиний організм. Як виявилося, це далеко не так.
Справа не тільки в особистій антипатії Меркель і Зеєгофера. Напружені відносини між союзниками пов'язані з різними підходами до проблеми мігрантів.
Міністр внутрішніх справ Зеєгофер представив Masterplan Migration – стратегію (план) із подолання міграційної кризи в Німеччині. У ньому передбачається можливість забороняти в'їзд на територію ФРН біженців, які не мають при собі посвідчення особи, а також осіб, яким раніше вже було відмовлено у наданні притулку на території Німеччини.
На думку Меркель, цей план суперечить 77-й статті Лісабонського договору і Дублінському регламенту, а також низці інших нормативних актів Євросоюзу. Всередині ЄС повністю скасований прикордонний контроль, і його відновлення неможливе без згоди інших членів союзу. Крім того, є німецькі закони, що регулюють підхід до біженців, і неможливо змінювати одні правила без інших. Свою позицію Меркель підтвердила в інтерв'ю другому каналу німецького телебачення ZDF. «Для мене важливо, щоб не було односторонніх, неузгоджених рішень, що завдають шкоди третій стороні». Її мета, підкреслила вона, – єдність дій у Європі.
Приблизно два тижні тому Зеєгофер пішов va banque і висунув Меркель ультиматум. Або посилюється контроль на кордоні за переміщенням біженців, або він подає у відставку. За замовчуванням передбачалося, що в цьому випадку і два інших міністри від ХСС – Андреас Шоєр, міністр транспорту, і Доротея Бер, державний міністр цифрових технологій, також вийдуть із уряду і партія переходить в опозицію. В цьому випадку нинішня коаліція втрачає більшість у бундестазі.
Це не означає автоматичне оголошення дострокових виборів. Німецький закон дає канцлеру певну свободу дій, а федеральний президент має право, але не зобов'язаний призначати нові вибори.
Жорсткість та ультимативність позиції Зеєгофера має цілком зрозумілу підставу. Вона пов'язана з наближенням виборів до земельного парламенту (ландтагу) Баварії в жовтні. Заагалом усе більше виборців незадоволені не тільки припливом біженців, а й тим, що на них витрачаються величезні гроші, а вони працювати не хочуть і вважають за краще жити на допомогу. У будь-якому випадку вона на багато більше тієї, на яку вони могли б розраховувати на батьківщині. Навіть з'явився термін - asylum tourism – туристичний притулок.
Усе це спричиняє відтік голосів, зокрема в Баварії, від ХСС до правих популістів із АдГ – Альтернатива для Німеччини (Alternative für Deutschland). Звичайно, Зеєгофера це турбує і він робить конкретні кроки, щоб переламати такий негативний тренд. Щоб показати твердість у відстоюванні інтересів виборців і був зроблений крок у вигляді ультиматуму щодо зупинки припливу біженців.
Меркель послідовно обіграла свого баварського союзника-опонента. Для початку вона попросила відстрочку на два тижні до наради лідерів ЄС. Відмовити Зеєгофер не зміг, треба продемонструвати конструктивізм. Лідери Євросоюзу, попри серйозні розбіжності, ухвалили певну програму проміжного розв’язання проблеми біженців. Хоча лідера ХСС це не влаштувало, загалом часовий інтервал зіграв на руку Меркель.
Річ у тім, що своє плече канцлеру могли підставити депутати з партії Bündnis 90/Die Grünen – Союз-90/Зелені. У цьому випадку Меркель отримувала б можливість заповнити вакантні місця в уряді представниками «зелених».
Перші два дні липня виявилися вирішальними. Спочатку керівництво ХДС висловило повну підтримку курсу Меркель. Тим самим перша мета Зеєгофера домогтися відставки канцлера виявилася не досягнутою і тепер уся провина за розвал коаліції повністю переходила на ХСС.
Ось чому на екстрене засідання зібралися члени правління і депутати бундестагу від ХСС.
У міру того, як нарада в Мюнхені все більше затягувалася, ставало зрозуміло, що жорсткий, конфронтаційний курс голови ХСС не користується у партії беззастережною підтримкою.
Політична напруга зростала, і, коли близько 23-ї години надійшло повідомлення, що Зеєгофер готовий подати у відставку не тільки з поста міністра, але ще і голови партії, стало очевидним, що він у протистоянні з канцлером програв.
Глибокої ночі баварський політик повідомив, що готовий піти, але поки все ж таки не піде, а попросить Меркель ще про одну зустріч. Так історія з ультиматумом перетворилася на фарс.
Зустріч відбулася і закінчилася, як сказала Меркель, «після впертої боротьби» все-таки «хорошим компромісом». Будуть створені транзитні табори для біженців, а на кордоні з Австрією, що особливо хвилює жителів Баварії, посилять контроль.
Політична криза начебто завершилася. Коаліція не розпалася, і уряд продовжує працювати у колишньому складі і режимі.
Проте з'явилося щось нове.
По-перше. З одного боку, Меркель довела, що рівного їй політичного гравця у Німеччині зараз немає. Всі спроби змусити її піти приречені. З іншого боку, явно позначилися розбіжності між союзниками ХДС і ХСС. Принаймні противники канцлера випробували міцність її позицій, але не здалися і зброї не склали. Можна очікувати подальших атак у міру наближення земельних виборів у Баварії.
По-друге. Зеєгофер явно загрався і не розрахував сили. Ймовірно, він сподівався на допомогу крайніх консерваторів, зокрема міністра охорони здоров'я Єнса Шпана, який не приховує свого бажання зайняти пост канцлера. Проте це крило у ХДС віддавало перевагу партійній єдності, а не інтригам проти Меркель.
У свою чергу очевидна поразка Зеєгофера, його подвійні заяви щодо відставки і невідставки не дають йому додаткових очок. Виборці не люблять політиків-хитрунів, і це може відбитися на результатах земельних виборів.
До того ж нарада керівництва ХСС і депутатів бундестагу показала, що позиції Зеєгофера зовсім не такі міцні, як здавалося, насамперед йому. Тому ультиматуми і наскоки на Меркель йому ще відгукнуться.
По-третє. Проблема біженців поступово втрачає свою гостроту. Їх прибуває до Німеччини набагато менше, ніж навіть рік тому і вжиті заходи зменшать ще більше цей потік. Це вкотре підтвердить думку Меркель – Wir schaffen das – ми впораємося з цим.
Певне розчарування відчувають у Москві. Там дуже сподівалися, що політична криза істотно знизить роль Німеччини у Європі і тим самим посилить позиції проросійських клієнтів від Італії та Австрії до Угорщини.
Не вийшло. Санкції продовжили, і зайняла ця вже звична дія у глав держав ЄС лише 15 хвилин. Тепер вся надія у Кремля на Трампа. Раптом знову стане «нашим».
