Москва: похорон протесту
Отже, московський протест літа 2019 року фактично закінчився. Ні, є ще суто символічні поодинокі пікети на Бульварному кільці, є новий десяток затриманих без будь-яких законних підстав, але нічого, що запам'ятовується, і масового вже немає і довго не буде. Цієї суботи, 24 серпня, на традиційне місце протесту, нехай і досить помірного, проспект Сахарова, на свято Дня Російського прапора (який взагалі-то був двома днями раніше) за участю популярних музичних груп влада вивела 110 тис. осіб, відмовивши в заявці на цей майданчик всім опозиційним групам. Більшість із присутніх були бюджетники, студенти та учні, яких зганяли на захід за рознарядкою, але це справи не міняє. Московський протест остаточно видихався, здувся, і тепер московській владі ніщо не заважає перемогти із запланованою нею більшістю на наскрізь фальсифікованих виборах 8 вересня. А серед непримиренної опозиції, як водиться, пішли розбрід і хитання. За таких умов надій на повторення масових протестів не залишається. Відповідно, і владі нема чого боятися. Частина опозиційних лідерів закликає до бойкоту виборів, частина - до «розумного» голосування на виборах. Ні те, ні інше, зараз вже очевидно, жодного ефекту не матиме. Але якби вже опозиція розраховувала хоча б на мінімальний ефект, треба було все-таки закликати до чогось одного: або до бойкоту, або до «розумного» голосування, щоб не розпорошувати не дуже численний протестний електорат. Але навіть у разі консолідованих дій непримиренної опозиції на останньому етапі передвиборчої кампанії вона навряд чи могла б отримати значимий для себе результат. Щоб бойкот виборів дав результат, треба домогтися того, щоб на вибори реально прийшло не більше 5% виборців (звичайна явка на московських виборах, без будь-яких бойкотів, зараз становить 20-25%, що владу цілком влаштовує, бо порога явки на регіональних виборах немає, а чим менше явка, тим простіше фальсифікувати підсумки виборів). Тоді жодні фальсифікації не допомогли б. Волонтери просто б зафіксували на відеокамери мобільних телефонів і смартфонів, скільки стражденних дійсно прийшли на виборчі дільниці. Однак можливості реальної опозиції зовсім не такі, щоб досягти такого вражаючого результату. Навіть об'єднаний заклик опозиційних лідерів до бойкоту якщо і призведе до зменшення числа голосуючих, то лише в межі статистичної похибки від тих же 25%.
Але не є виходом і заклик до «розумного» голосування за тих кандидатів, які, незалежно від їхньої партійної приналежності і політичних поглядів, мають найбільші шанси перемогти ставлеників Собяніна. Таке голосування мало б сенс, якби була гарантія чесного підрахунку голосів. Однак такої гарантії абсолютно немає. Навпаки, є абсолютна гарантія того, що на етапі підрахунку голосів фальсифікації будуть настільки ж нахабними і масштабними, якими вони були на етапі реєстрації кандидатів. Адже у виборчих комісіях реальна опозиція практично не представлена і підробляти виборчі протоколи можна буде так, як душа забажає. А тут ще влада оперативно винайшла новий політтехнологічний прийом проти «розумного» голосування. Варто було тільки Іллі Яшину закликати своїх прихильників в тому окрузі, де його так і не зареєстрували кандидатом, голосувати за кандидата-комуніста як такого, що має найбільші шанси проти кандидата партії влади, до цього комуніста одразу ж прийшли ввічливі люди в штатському. І зробили пропозицію, від якої бідолаха не зміг відмовитися. Комуністу запропонували негайно зняти свою кандидатуру, що він швиденько і зробив. Інакше йому погрожували оприлюднити той факт, що при подачі документів він не вказав наявну судимість, і зняти вже з ганьбою і шумом, через Мосміськвиборчком, з оголошенням конкретної судимості. І комуніст вирішив краще знятися по-тихому, хоча і написав у блозі про це добровільно-примусове зняття, правда, завбачливо не вказавши імен тих, хто його наполегливо умовляв ухвалити правильне рішення. Очевидно, якщо не у всіх, то у багатьох кандидатів, не підтриманих московською владою, але допущених до виборів, є подібні ж скелети в шафі, тому за необхідності їх завжди можна з виборів усунути. Безперечно, частину депутатських місць мерія віддасть кандидатам від КПРФ (є округи, де проти них взагалі не висуваються провладні кандидати). По 1-2 місця можуть отримати, знову-таки за згодою Собяніна, слухняні кандидати від «Яблука», на кшталт Мітрохіна, а також кандидати від ЛДПР і «Справедливої Росії». Але більшість все одно буде за партією мера. І тут з'являється ще один чинник, що перешкоджає ефективності «розумного» голосування. Від тих, хто виходив на демонстрації і мітинги протесту проти фальсифікацій і за відновлення незаконно не допущених до виборів кандидатів і за перенесення виборів, потрапляючи під поліцейські кийки, тепер вимагають голосувати за зовсім не симпатичних їм, ні особисто, ні за своїми політичними поглядами, комуністів або сраведливоросів (навряд чи хтось із лідерів протесту ризикне закликати своїх прихильників голосувати за кандидатів від ЛДПР), і багато хто з них вирішить такий заклик проігнорувати.
Однак з точки зору невизнання легітимності виборів у Мосміськдуму 8 вересня кращою все ж таки є тактика бойкоту. В цьому випадку непримиренні опозиціонери отримають моральну можливість влаштовувати демонстрації проти виборів і в сам день виборів. А головне, в опозиції в подальшому з'явиться хороший привід демонструвати проти нелегітимної Московської міської Думи і вимагати її розпуску і перевиборів, і якоїсь миті протест може знову набрати вагу. Якщо ж опозиція за допомогою «розумного» голосування візьме участь у виборах, морального права не визнавати легітимність нової Думи у неї не буде. Михайло Ходорковський має рацію, коли заявляє: «Готовність людей діяти і діяти попри неправові закони - це те, чого влада побоюється по-справжньому». Тому антипутінській опозиції необхідно зберегти можливості таких дій. Але для цього треба, щоб учасники протесту в ході своїх виступів нарешті почали масово застосовувати хоча б найпростіші методи захисту від поліцейського свавілля і не віддавали без опору своїх товаришів, а особливо лідерів, в поліцейські автозаки.
