На чиєму полі м'яч?
У наявності, принаймні, на цьому етапі, провал нормандського формату. Дипломати так не говорять, зазначають, що зустріч, яка мала відбутися 15 січня, перенесена на невизначений термін. У перекладі загальнозрозумілою мовою це означає відсутність предмета для обговорення.
У Берліні не поділяли, можливо, показного оптимізму, Києва, Астани і навіть Парижа. У французькій столиці після останніх нападів терористів взагалі не до самітів, тим більше не до України. Занадто багато потрібно зробити для захисту прекрасної Франції та її громадян від терористів. Тим не менше, можна з упевненістю стверджувати, що президент Олланд знайшов би час для поїздки в Астану за умови результативності такого відрядження.
Москва вчинила вкотре у своїй улюбленій манері. Спочатку погодитися на саміт в принципі, а потім висунути такі умови або створити їх, які б зробили зустріч практично даремною і від того неможливою. Причин, як завжди, декілька.
По-перше. Путін вирішив відповісти осоружному Заходу після австралійського самотності. Таке він буде пам'ятати довго і так само довго буде кидати каміння демаршів на адресу своїх кривдників. Представили його enfant terrible – нестерпною дитиною у світовому масштабі, тепер отримуйте його криваві примхи.
Психологічно сусідній національний лідер вважає, що таким чином образили його велику країну. Залишити це без відповіді він не може не тільки через дипломатичний символізм, але й з внутрішніх причин. З телеекранів російському обивателеві безперервно вселяють, що країна піднялася з колін, всім показала свою велич, домоглася успіху в Сирії, провела Олімпіаду, приєднала Крим і тут такий облом. Відповісти супостатам треба, інакше підвідомчий народ просто не зрозуміє. Як таке могло бути після підняття з колін та інших успіхів.
По-друге. Справджуються з жахливою швидкістю найпохмуріші прогнози щодо ціни на нафту і рубля, що слабшає. Фінансові перспективи на другу половину року не просто погані, дуже погані.
Тим не менш, якийсь час для маневру ще є. Тим більше що наближені експерти в один голос дають оптимістичні прогнози. За два-три місяці ціни на нафту здійснять відскік. Звичайно, до $ 100 за барель вони не виростуть, але хоча б до пристойних $ 70-80 дійдуть точно. Якийсь час назад вони свого шефа підвели, Путін прилюдно заявив, що якщо вартість нафтового бочки знизиться нижче $ 80, то світова економіка перетвориться на руїну. Знизилася, і небо на землю не впало. Більше того, ціну нестримно тягне вниз і кінця цьому штопору не видно.
Звідси випливає, що за найближчі два-три місяці як повітря треба домогтися військового перелому на Донбасі. І тим самим змусити гордовиту Європу укупі з іще більш гордовитою Америкою почати розмовляти з Москвою на її умовах. Зустрічатися зараз в Астані для Путіна сенсу немає. Доведеться вкотре проти трьох тримати фронт, заперечувати очевидні факти присутності російських військ на Донбасі, тилову і бойову підтримку сепаратистів. На прес-конференції власному народу цю брехню нагромаджувати можна, але не лідерам провідних світових держав. Ось досягнемо військового успіху, тоді й поговоримо. Звідси очікуване військове загострення і концентрація сил проти донецького аеропорту. Зараз потрібна гучна перемога і чергове приниження українського керівництва.
По-третє. Звернімо увагу на реакцію в Росії на терористичні акти у Франції. Вони мало чим відрізнялися від того, що говорилося і писалося в багатьох мусульманських країнах. Турецький президент Ердоган приїхав до Парижа і брав участь у марші протесту проти терору разом із багатьма світовими лідерами. Однак одразу ж заявив, що у всьому винен Захід і його ісламофобія. Переважна більшість російської преси, а на її сторінках численні експерти в один голос стверджували, що терористів готує ЦРУ. Саме там і потрібно шукати натхненників та організаторів терору. Від Північного Кавказу до Австралії. Подібна риторика напередодні передбачуваного саміту не випадкова, в російській пресі та на федеральних каналах нічого випадкового, як при КПРС, бути не може, а частина дій зі зриву саміту. Про що може Путін в білосніжному мундирі борця з терором говорити із західними лідерами, звідки цей терор і прийшов.
По-четверте. Для російської дипломатії терористичні акти у Франції відбулися дуже навіть вчасно. Як вважає виконавчий директор Німецько-російського форуму Мартін Хоффман, загострення терористичної загрози в Європі показує європейським лідерам, як важливо піти від подальшого загострення і знайти компромісний підхід до українського врегулювання. Саме такого підходу від головних європейських столиць очікують у Москві. У Першопрестольній хочуть показати, що без Путіна боротися зі світовим тероризмом марно. Значить, потрібно домовитися з українського питання, зняти санкції і тоді почнемо спільну боротьбу.
По-п'яте. Певні надії в Москві покладають на внутрішні труднощі України. Російська преса не втомлюється сурмити, що дефолт українських фінансів відбудеться найближчими днями, якщо не годинами. Що від такого дефолту постраждають не тільки російські банки, які оперують в Україні, а й багато російських підприємств, про це воліють не думати. Хоча йтиметься про десятки мільярдів доларів.
По-шосте. З прихованою надією в Білокам'яній чекають сварки українських політиків, виступу прем'єра проти президента, розпаду коаліції. Не залишилися непоміченими і критичні висловлювання Юлії Тимошенко. Хоча стосувалися вони приватної бюджетної теми, тим не менш, там очікують того моменту, коли українська влада буде паралізована черговою руїною. Певні підстави для таких очікувань Кремля є. Єдність дій дається українським політикам з очевидними труднощами.
Як наслідок, почнеться третій Майдан, тоді переможний Путін в черговій розмові з Ангелою або Франсуа зможе сказати про своє попередження, що Україна failed state, а ви не вірили. Санкції проти Росії ввели. Плакали ваші грошики, але можемо домовитися, і я швидко на Україні наведу лад.
Труднощі економічного і фінансового порядку повинні активізувати проросійську агентуру і передовсім опозиціонерів з уламків Партії регіонів. Таким чином буде спроба відкрити новий політичний фронт на київських пагорбах.
На думку московських стратегів, військова поразка, наприклад, залишення або блокада донецького аеропорту з подальшим відступом з нього українських кіборгів, повинна розхитати українську владу. Передовсім фінансово. Військові труднощі обов'язково відіб'ються на перебігу перемовин із МВФ та іншими фондами, а також потенційними інвесторами.
Реформи поки тільки декларуються, влада замість їхнього проведення кидається по світу в пошуках грошей. Всі чудово розуміють, що довго таке становище тривати не може і цей нарив або почнуть лікувати, або він лопне, а може і бути проколотий, як кажуть, багнетом.
Підведемо проміжний підсумок. Економічна і фінансова ситуація в Росії буде загострюватися. Складнощі до кінця другого кварталу стануть відчутними в усіх регіонах. До того ж нові члени ЄврАзЕС теж вимагають грошей. Киргизія вже отримала перший транш з $ 2 млрд, що дозволило оплатити поставки газу з Узбекистану. Зажадає грошей і Вірменія. Тому до цього часу українська криза має прийняти потрібну для Москви форму.
Уже зрозуміло, що зимове затишшя, якщо його можна таким назвати, на Донбасі закінчилося. Москві і її маріонеткам це не потрібно, а для останніх смертельно небезпечно. З іншого боку, фронтального і масштабного наступу сепаратистів і російських військ не буде. Немає для цього потрібних ресурсів. Боротьба зосередиться навколо певних об'єктів, наприклад, донецького аеропорту і Дебальцевського плацдарму.
Подальший розвиток подій визначиться трьома факторами.
По-перше. Чи почнуться в Україні реформи і під них надходитимуть кошти та інвестиції, що оздоровить фінанси. Відповідно у держави з'являться ресурси для будівництва сучасної і боєздатної армії.
По-друге. Спроби військового наступу, нехай і обмеженого, сепаратистів і російських військ будуть відбиті з великими втратами для терористів. Коли рівень втрат, як людських, так і техніки, досягне неприйнятного рівня, тоді в Москві почнеться психологічний перелом.
По-третє. Якщо падіння цін на нафту і девальвація рубля досягне рівня більшого, ніж 2008 року, відповідно падіння ВВП і інфляція перейдуть тодішню планку, то в кінці третього і початку четвертого кварталу можна буде очікувати істотного зрушення в Москві. Путін поки закусив вудила і виймати їх із рота не збирається. М'яч розв'язання кризи залишається на російському полі.
