На смерть клеврета
У Росії знову з'явився «невольник чести, оклеветанный молвой». Це поет Олексій Улюкаєв, який працював міністром економічного розвитку. Той самий, якого східні і західні ЗМІ звинувачують в отриманні хабара в 2 млн. доларів. Але, мабуть переплутали, як у нас кажуть, «де хабар, а де божий дар». Обізнана людина, колишній голова ФСБ, депутат Держдуми Микола Ковальов (за повідомленням «Інтерфаксу») впевнений, наручники на колегу наділи за непатріотичні вірші. У своїй збірці «Я извселенной Гуттенберга» майстер слова і володар міністерського портфеля ненароком опублікував напуття синові з недвозначним заголовком «Езжай, мой сын, езжай отсель...». Можна припустити, що крамольний вірш трапився на очі самому Путіну, як колисьтрапилось на очі російському царю пушкінське послання декабристам. Природно, підданому можна пробачити слабкість матеріального характеру, але відступ від скрепів і відкритий заклик до втечі з «русского мира»хто ж винесе? Ось і гримнула відплата. Могли б відправити на заслання, але притримали при дворі, за доброю імперською традицією ворогів не випускати з поля зору. Особистість Улюкаєва виявилася для престолу небезпечніша за персону Олександра Сергійовича. Той писав, можливо, складнішеза Олексія Валентиновича, але не так сміливо. Дозволю собі цитату з глибини бунтівної душі і журналу «Знамя» для ясності.
Поскольку в плотской жизни я начальник,
В духовной полагается аскеза.
Я долго обрезался и обрезал
Почти что всё. Но уцелел случайно
Отросток малый и попал досрочно
В довольно унавоженную почву
Текущей жизни,
Ну теперь — до тризны.
Погодьтеся, вірші сміливі для православного начальника з явним креном в іудейство і язичництво. А головне, небезпечніше тих мільйонів, які заносять у міністерські кабінети з буденною тугою. Вони ж видають не одного автора. І що цікаво: для любителів поетичної творчості вищих чиновників куплети розкривають не тільки невигадливість натур правителів, але й кінцеву мету їхніх задумів: «Мы шли к отеческим гробам, А тут бедлам».
Ні, начальники ФСБ точно знають, за що в Росії слід садити поетів і клевретів. Цей вже не жилець на службі, а в літературі без портфеля довго не протягне.
