«Пакти» олігархів
Без справжніх внутрішніх змін у країні жодними договорами миру на Донбасі не досягти
Серед олігархічного Олімпу помічено певну пацифістську тенденцію. Ми чуємо, як олігархи один за одним висловлюються за мир на Донбасі й навіть дають певні рекомендації. Зокрема Віктор Балога, якого часто називають «господарем Закарпаття», висловився за проведення відповідного референдуму, щодо «цивілізованого розставання» з Донбасом. Останній у себе на сторінці в «Фейсбуці» написав: «Цивілізоване розставання або війна на роки, яка ослабить державу, доб’є економіку, зробить кожного українця ще бідніше... Якщо народ до цього готовий — значить, воюємо. Якщо ні — визначаємося на референдумі, окуповані території не є частиною України, Путін не віддасть їх нам назад, як зіпсований товар. Але в стратегічному плані ми можемо зберегти державу, укріпити економіку, наростити сили і провести реформи». Зазначу, саме відсутністю справжніх реформ докоряють Президенту. Як з’ясувалося, Президенту та іншим олігархам реформуватися заважає Донбас.
Дещо схоже можна було почути і з вуст Геннадія Корбана, який в одній із телевізійних передач відверто заявив про можливість перемовин не з ким-небудь, а навіть із Захарченком. Тим самим Захарченком, який ще недавно бомбив мирних мешканців у Волновасі, ставив на коліна наших «кіборгів» та не захотів бачити Кучму. Корбан, звичайно, свої слова, як і Балога, оздобив певним гарніром, натякаючи, мовляв, якщо хочете воювати, то воюйте, але зрештою треба визначитися. Особливою «фішкою» інтерв’ю Корбана стала його «настільна» книжка, присвячена «Донецько-Криворізькій республіці». Виявляється, за словами Корбана, у тих, хто воює на Донбасі на боці бойовиків, є своя ідеологія. Я, як луганчанин, можу пояснити, що ніякої ідеології там немає і близько. Існують навіяні, викривлені псевдо уявлення про історію. Водночас домінуючим фактором серед бойовиків є банальне бажання легкого збагачення за рахунок привласнення чужого майна. Чим і займаються російські та проросійські бандити на сході. І якщо «бетмени», мозгові та дремови чужим добром набивають свої кишені, то Кремль їхніми руками так само привласнює собі чужі території. Ось і вся «ідеологія».
Але уточню. Ще в травні, слухаючи переговори бандитів, я чув, як вони зривались на промайданівські нотки. Звичайно, вони вбачали в Майдані зло, що насувається з Америки, але при цьому можна було почути фрази «але ж і на майдані стояли проти олігархів». Проти олігархів — ось один із моментів, який був притаманний певній частині з тих, хто весною минулого року взяв на Донбасі до рук зброю. Хоча ті, хто сповідував хоч якісь «високі» уявлення з боку сепаратистів, вже давно переважно загинули. Ще в літку дехто ними затикав всі небезпечні зони, так само, як дехто інший поводився і з нашими добровольцями, кидаючи їх під танки зі стрілецькою зброєю. Внутрішнім накипілим обуренням плебсу скористалися саме олігархи. При чому як українські так і російські. Зовні начебто втрачаючи, вони чітко окреслили власні сфери впливу, своїх прихильників, симпатиків і адептів, тобто наразі мають ще й політичні дивіденди. Ті ж хто в політику не грався, не ліз в губернатори, вподобаючи «гудіти» проти «ДНР» і «ЛНР», обрав тактику бути корисним усім. У народу ж просто не було іншого вибору, адже зрозуміло, що без того ж Коломойського навряд вдалось би втримати бандитську навалу не тільки на Дніпропетровщині та Запоріжжі, але й в Одесі. При цьому ж не варто забувати, що найвищий клас у нашому суспільстві має дуже вагому привілею — він може легко змінити місце свого перебування в світі. Те, що Янукович і досі прогулюється десь під Ростовом чи Москвою, це доводить. І те, що Корбан у згаданому інтерв’ю звертає увагу на свою торбу, яку можна «легко взяти і піти», натякає на різні думки. Наверху наївних людей не буває, і сенс їхніх слів не завжди варто сприймати буквально. Для мене за всіма словами Корбана основними інформаційними посилами стали та сама псевдоісторична книжка та зібрана торба.
Тривоги додав і Борис Філатов, який 6 лютого у «Фейсбуці» написав про те, яке чудове майбутнє чекає на нас, і які біди зваляться на Росію. А Донбас хай буде сам по собі, адже він «самоліквідувався». У словах Філатова, натомість, мене стривожило два аспекти. Перший, який співзвучний із словами Балоги — це намагання переконати читача, що все буде добре за тих умов, що ми не маємо жодних позитивних зрушень в реформуванні країни за півроку президентства Порошенка. Яку картину ми маємо наразі? Досвідчені спеціалісти «люструються» або не допускаються до прийняття рішень, учорашніх сумнівних кадрів призначають на керівні посади. Зростання цін, банкрутство банків і тотальна корупція, яка тепер паразитує не лише в кишенях, але на життях. Тому прикладом слугують так і не розслідувані справи, щодо введеної в експлуатацію військової техніки, яка була непридатна для використання, і вихід з ладу якої стало ще одним фактором втрат. А чи були взагалі ці справи? Ми не знаємо, адже є ще одна вада сьогоднішньої влади — популізм і інформаційний туман. Влада не навчилася бути зрозумілою, спонукаючи людей самим робити висновки. Замість того, щоб терміново реформуватися, нам пропонують не вирішувати проблему, а відмовитись від неї.
Отже другий аспект — це згадана «самоліквідація» Донбасу. Посил начебто ясний і навіть популярний серед певного прошарку людей. Люди стомилися, мобілізація проходить нелегко. Багато хто не хоче воювати за тих, хто ходив на «референдуми». Щодо «референдуму» я пропоную наступний арифметичний фокус. 2010 року за Януковича проголосувало 15% киян. 11 травня 2014 року за так зване «ЛНР» проголосувало на моїх очах не більше чверті луганчан. Але хтось акцентовано нам хоче донести, що «Донбас самоліквідувався». А отже його не існує, забудьте про нього. Та біда ще й в іншому. По-перше, прецедент «без шуму і пилу» зданого Криму спонукав Путіна вдертися на схід України, а вага українського громадянства захиталася. Звичайно, «зданий» Донбас лише посилить агресію Кремля. По-друге, Донбас існує, і війна від того, що хтось буде не помічати його, не припиниться. Домовлятись з Дияволом, як свого часу рекомендував Ахметов, а тепер ще й Корбан, — справа безперспективна і дуже схожа на пакти на кшталт «Молотова — Ріббентропа». Зараз це може для когось здатись непоганою ідеєю. Але в перспективі ми отримаємо ту ж саме війну, тільки ще гіршу, на ще більшій території. Ці «пакти» не закінчаться миром, вони призведуть до ще масштабнішої війни.
