Президентське послання чи передвиборче шоу?
Уже кілька днів серед політично заангажованої спільноти України точаться дискусії щодо послання президента Зеленського: мовляв, що то воно таке, чи реалістичне, чи декларативне, і чи його накреслення надаються до реалізації. Як на мене, всі ці дискусії ґрунтуються на більш чи менш хибному куті зору на те, що відбулося 1 грудня 2021 року у споруді під скляною банею за адресою Грушевського, 5. Адже спостерігала країна зовсім не виступ глави держави з посланням до депутатів і народу, як те дійство звалося офіційно; послання за своєю суттю має бути серйозним документом з різними фінансовими розрахунками, таблицями, діаграмами, варіантами сценаріїв розвитку подій тощо. Нам же було показане не що інше, як шоу. З фірмовими «антиолігархічними» футболками «слуг», з їхніми режисованими оплесками (одні кажуть – 61 раз, інші – 63 рази, хто хоче, перерахуйте), з відсутністю серйозного обговорення положень цього послання у залі засідань (бо ж в Україні, схоже, тепер, як і в Росії та Білорусі, парламент – не місце для дискусій). Шоу, причому – передвиборче шоу.
Тільки у такому разі все стає на свої місця. Щедрі обіцянки – побудувати… надати… збільшити… створити… забезпечити… І грандіозні цифри – який обсяг ВВП матимемо цього року, на скільки зросли середні зарплати. Але при цьому жодного слова про те, скільки коштує побудова кілометра автомагістралі (фахівці хапаються за голови – несусвітні цифри) чи наскільки «ковідний» долар менш повновагий за «доковідний» (не таємниця, що США «напомповують» свою соціально-економічну сферу трильйонами доларів, а через те і в Україні ростуть різні показники у знецінених доларах). І чому нам слід ледь не радісно танцювати від того, що для України, яка сама має потужні корабельні, корвети та ракетні катери будуватимуть інші країни, а тим часом наш недобудований корвет іржавітиме в Миколаєві, артилерійські та ракетні катери проєкту «Лань», які надалися В’єтнаму для протистояння китайським корветам, не вироблятимуться, відтак кваліфіковані українські корабели неминуче прирікаються владою на зникнення? Тобто від того, що значні кошти українських платників податків інвестуватимуться в економіки інших держав, виводитимуться з України? До речі, ноутбуки для кожного вчителя – це теж виведення коштів, і кредити на купівлю електромобілів також. Щедро виводитимуться мільярди, і зовсім не гривень… І, можливо, головне для мільйонів тих, кого один із попередників Зеленського звав «маленькими українцями»: чи вистачить у бюджеті коштів на всі обіцяні речі, включно з підвищеннями пенсій і зарплат, якщо наступного року доведеться купувати газ утридорога (а Росія зробить усе для того), і якою бодай орієнтовно стане спричинена неабиким збільшенням грошової маси інфляція (її вже зараз добре відчувають ті, хто постійно ходить до супермаркетів і на базари)? Тим більше, що представники хлібної галузі кажуть, що майже всю борошномельну пшеницю з країни вже вивезено, уряд на це не реагує, тож якісне борошно доведеться купувати в Туреччині…
Але це все (і багато іншого) мало бути наявним у виступі Зеленського від 1 грудня тільки в разі, якщо то не була передвиборча промова. Бо в останній – за законами жанру – говориться передусім про грандіозні плани та майбутні успіхи, менше – про похибки попередників, і майже нічого – про власні хиби.
І взагалі – зверніть-но увагу на один із перших пасажів виступу президента: «30 років тому ми зробили великий крок. Але не пішли далі. Ми відновили, проголосили, обрали й здобули незалежну Україну. Але так і не почали її будувати. Незалежну від чужого впливу та чужих інтересів». Такі слова у щорічному посланні глави держави – вияви чи то його безмежного хамства, чи то не менш безмежної некомпетентності. Справді-бо: глава держави, обраний на загальних виборах 2019 року, виступає перед обраною того ж року Верховною Радою, де його фракція має більшість, і заявляє, що ніхто до нього не починав будувати незалежну державу! А звідкіля ж узялися ці державні інституції? Підемо далі. Якщо пан Зеленський одержує зарплату в гривнях, і ці гривні не схожі на «валюту» деяких африканських держав, де щорічна інфляція вимірюється цифрами з багатьма нулями, це означає, що в Україні існує фінансова система. А якщо він має український паспорт, це значить, що існує інститут громадянства. А якщо його виступ транслюється на всю країну та з ходу коментується (часто вельми критично) тисячами дописувачів, це доводить факт існування загальнонаціональних медіа та громадянського суспільства. А, ледь не забув: глава держави за посадою ще й Верховний головнокомандувач армії, яку сам Зеленський оцінює дуже і дуже високо; а звідки взялася ця армія? з неба впала? І взагалі – то такі ці дебільні «ми», які не переймалися державотворенням до 2019 року? Якщо команда згаданого «Кварталу 95», перетворена на «Слугу народу» й виконавчу владу, то це правда, в іншому разі – брутальний поклеп. Якщо ті політики, менеджери, військовики й активісти громадянського суспільства, що всі ці десятиліття, за Іваном Франком, «перли плуга», поки певна публіка знущалася на естраді з усього українського, то… Тут, як на мене, для посутньої оцінки годиться лише лексикон Леся Подерев’янського.
Ну, а якщо йдеться саме про передвиборчу промову, то все Ок. Були щедрі передвиборчі обіцянки Володимира Олександровича, що їх він – майже всі! – не виконав, та й не міг виконати, ба більше, схоже, і не збирався виконувати, і що? Значна частина його власних виборців про це щасливо забула, і далі наставляє вуха для розвішування на них локшини. Як там із «закінченням епохи бідності» та зарплат учителям по 4 тисячі доларів? Але, якщо це так, то маємо зараз велике лихо, а саме – намір влади провести навесні дострокові вибори всіх чи майже всіх рівнів. Адже популярність і самого глави держави, і його партії (якщо її взагалі можна назвати партією) невпинно падає. А заявленими у виступі щедрими фінансовими вливаннями плюс обіцянками побудувати… надати… поліпшити… можна ці рейтинги підняти, й істотно. Далі, звісно, гроші неминуче закінчаться, але справа буде зроблена. Власне, хіба тільки у нас кандидати у президенти говорять несусвітні речі (за скільки днів Петро Порошенко обіцяв закінчити АТО?). Он Джо Байден торік заявив, наче електричну лампу розжарювання винайшов зовсім не «a White guy named Edison», а якийсь «Black man». Експерти зразу зауважили, що Льюїс Латімер не винаходив таку лампу – він був одним із тих, хто її вдосконалив, і взагалі, він був не чорношкірим, а мулатом чи то квартероном, але справа була зроблена, голоси додалися, а істина… кому на виборах вона потрібна?
А чим є теза про те, що «Конституція – це великий суспільний договір, а не маленький кулуарний «договірнячок»»? Якщо передвиборчим популізмом, то це ще якось годиться, засвідчуючи хіба що невігластво «інтелектуалів» зі штабу Зеленського (адже чинна донині Конституція США якраз і була таким «договірнячком», створеним особами, які на те не мали повноважень, але мали державний розум). А якщо ні? Загальновідома любов Гітлера, Путіна і Лукашенка до «суспільних договорів», підтверджених референдумами…
Отож повторю ще раз: як на мене, промова президента Зеленського від 1 грудня за формою і змістом більш-менш прийнятна тільки в разі, якщо це передвиборчий виступ. Але постає інше питання: невже ж влада наважиться йти на дострокові вибори в ситуації, коли Росія відверто готує нову агресію?
