«Прив’язати» Крим... тюрмою
Росія дає знати, що не зупиниться ні перед чим, аби тільки ніхто не забирав у неї півострів
Перед дверима Ради міністрів Криму стоїть виструганий із дощок хештег: «#Крым.Россия.Навсегда». Для того щоби втілити його в життя, в Росії готуються для внесення до Держдуми три законопроєкти з поправками до Кримінально-процесуального кодексу і Кодексу про адміністративні правопорушення для реалізації норми про заборону на відчуження територій Росії, схваленої як поправки до конституції. Зараз документи скеровані в уряд і Верховний суд для отримання відгуків. Про це повідомив голова комітету Держдуми з держбудівництва та законодавства Павло Крашенінніков.
Саме так планують закріпити в законодавстві Росії поправку до статті 67 Конституції, яка, як вони вважають, спрямована на забезпечення захисту суверенітету і територіальної цілісності країни. Новий пункт 2,1 тепер сформульований таким чином: «Дії (за винятком делімітації, демаркації, редемаркації державного кордону Російської Федерації з суміжними державами), спрямовані на відчуження частини території Російської Федерації, а також заклики до таких дій — не допускаються».
Як пояснює також кримська провладна агенція «Кримінформ», заклики до відчуження території Росії будуть прирівнюватися до екстремізму. Телеканал RT з посиланням на базу документів нижньої палати російського парламенту повідомляє, що в пояснювальній записці до законопроєкту зазначено: «Відповідно до федерального закону «Про протидію екстремістській діяльності» порушення цілісності Російської Федерації належить до екстремістської діяльності».
Пакет цілком передбачає значне посилення відповідальності за заклики до відчуження територій. Зокрема, статтю 280.1, що передбачає відповідальність за публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії, було введено в Кримінальний кодекс у грудні 2013 року. Зараз за заклики в ЗМІ або в соцмережах до відчуження територій Росії загрожує позбавлення волі на термін до п’яти років. Якщо новий законопроєкт буде схвалено, санкція цієї статті становитиме від шести до десяти років позбавлення волі, уточнює «РИА Новости» з посиланням на пресслужбу депутата.
Мета цих законопроєктів ніким не приховується — поставити якомога більше перешкод у разі можливого повернення Криму Україні. Російський сенатор Андрій Клішас в інтерв’ю РБК сказав, що «путінська» поправка до конституції про захист суверенітету потрібна Росії для того, щоб «ніхто не міг серйозно внести поправку до законодавства, відповідно до якої Крим передається Україні». «Це робиться для того, щоб жоден орган державної влади, включаючи президента, або парламент, або уряд, не могли серйозно вести переговори, наприклад, про повернення Криму Україні», — сказав він.
ВОЛОДІН ПОГРОЖУЄ ВСЬОМУ СВІТУ
Як пише «Газета.Ру», спікер Держдуми В’ячеслав Володін попередив іноземних політиків, що їхні заклики «повернути» Крим можуть обернутися екстрадицією до Росії та кримінальним покаранням до десяти років позбавлення волі. Спікер Держдуми зазначив, що після того як закон про прирівнювання відчуження території РФ до екстремізму набуде чинності, російська влада вимагатиме екстрадиції всіх іноземних політиків, які закликають «повернути» Крим Україні. «Це особливо стосується наших українських колег. Заяви щодо Криму, які вони будуть робити, спричинять за собою покарання згідно із законами Російської Федерації. Ми зможемо вимагати їх екстрадиції до нас в країну. З іншого боку, це питання, які й надалі будуть також висуватися, тому багато гарячих голів, можливо, вони остудять після того, як ми затвердимо норми цього закону», — звернув увагу Володін під час пленарного засідання.
За його словами, покарання за скоєний злочин не буде залежати від громадянства того, хто зробив заяву. «Хай то Україна, чи Прибалтика, чи Сполучені Штати Америки. Зробили заяву щодо Росії, щодо частини її території — підпадають під кримінальну відповідальність негайно після ухвалення цього закону, і ми маємо право вимагати їх екстрадиції. Ми ці питання для себе не залишимо без уваги», — пригрозив спікер. Він запевнив, що «все відгукнеться», «хай би скільки минуло часу» з дня заяви. З огляду на це депутати вирішили, що необхідно прирівняти такі дії до екстремізму. Відповідно має бути доповнений також Кримінальний кодекс, згідно з яким екстремізм карається позбавленням волі на термін від шести до десяти років.
Як відомо, міжнародні організації ООН, ОБСЄ, Європарламент та міжнародні суди, уряди більшості країн світу, в тому числі США, низка європейських країн не визнають російської юрисдикції Криму. Буквально відразу після становлення Криму російським регіоном вони запровадили санкції, через що Москва вирішила встати на шлях імпортозаміщення. Генеральна асамблея ООН, як відомо, ухвалила резолюцію «Про територіальну цілісність України», в якій заперечує російську юрисдикцію Криму. Аналогічні резолюції прийняли також ОБСЄ, Європарламент, є рішення міжнародних судів.
Країни досі висловлюють незгоду з результатами референдуму і закликають «повернути» Крим Україні. Так, на початку цього року посол Великобританії в Україні Мелінда Сіммонс виклала на офіційній сторінці диппредставництва пост. У ньому вона наголосила, що Великобританія ніколи не визнає «кричущого порушення міжнародного права», пов’язаного з «незаконною анексією» Криму. Британський дипломат закликала російську сторону припинити «незаконний контроль над Кримом».
Зовсім нещодавно про невизнання анексії Криму заявляли президент США Дональд Трамп, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, президент Франції Еммануель Макрон, багато інших високопосадовців світової політики. Хотілось би побачити, як В’ячеслав Володін надягатиме наручники на увесь склад Генеральної асамблеї ООН, депутатів Європарламенту чи президентів провідних країн світу.
Разом з тим применшувати небезпеку нових законів Росії не варто. Вони спрямовані, перш за все, проти незгодних кримчан, проти українців, проти кримських татар, які не змирилися і ведуть в тій чи іншій формі боротьбу за повернення Криму під юрисдикцію України.
МІЖНАРОДНЕ ПРАВО ТА ЕКСТРЕМІЗМ РОСІЇ
Усі ми пам’ятаємо гучні заяви колишнього мера Москви Лужкова про те, що Крим — це одинадцята префектура Москви. Пам’ятаємо також постанову Держдуми Росії «Про російський статус Севастополя». Або гучні заяви інших російських політиків, які лише для того, щоб звернути на себе увагу виборців, висували незаконні територіальні претензії до України. А скільки разів сам Володимир Путін робив заяви про сакральне значення Криму для Росії та право її на півострів? То, може, тепер, за законом Володіна, Україна має висунути їм звинувачення в екстремізмі й вимагати суду і позбавлення волі на десять років кожного?
Ми пам’ятаємо також ніч на 27 лютого 2014 року, коли війська особливих операцій захопили органи влади в Криму, в пам’ять про що в Росії встановлено свято День військ особливих операцій. Нагадаємо: ще 2001 року главами ряду держав, у тому числі й президентом Росії Володимиром Путіним, було підписано Шанхайську конвенцію по боротьбі з тероризмом, екстремізмом і сепаратизмом. У ній ідеться, що сторони «керуються цілями та принципами Статуту ООН; перш за все це стосується підтримання міжнародного миру і безпеки, розвитку між державами дружніх відносин та співробітництва», встановлено також, що «3) екстремізм» — будь-яке діяння, спрямоване на насильницьке захоплення влади або насильницьке утримання влади, а також на насильницьку зміну конституційного ладу держави, так само насильницьке посягання на громадську безпеку, в тому числі організація в зазначених цілях незаконних збройних формувань або участь у них...»
Тобто, за визначенням міжнародного права, згідно з документом, який підписав серед інших і президент Росії, захоплення органів влади в сусідній країні — це, без сумнівів, є проявом тероризму та екстремізму. Чому Володін мовчить про те, що десь там поряд з ним московськими вулицями ходить терорист Гіркін, який здійснив у Криму ці міжнародні злочини, не кажучи вже про такий резонансний теракт, як збиття цивільного літака рейсу МН-17. Чи, може, Володін чекає, доки хтось із свідомих громадян Росії не подасть до російської прокуратури заяву про його бездіяльність та за недонесення про відомі йому злочини? Чому він мовчить про все це, а погрожує політикам фактично всього світу, які керуються міжнародним правом, не вважали, і не будуть вважати Крим російським?
Згідно з правилами, після підписання шанхайської конвенції Росія мала би привести у відповідність до неї також трактування понять «тероризм», «екстремізм» і «сепаратизм» у своєму внутрішньому законодавстві. Але Росія взагалі любить вільні трактування юридичних понять, тому, підписавши конвенцію, нічого не зробила для її втілення у внутрішнє законодавство, і тепер воно ще й посилюється. Російські правозахисники уже вимагали скасування статті 280.1 та інших «екстремістських» і «терористичних» статей із Кримінального кодексу, бо вони неправомірно трактують поняття «екстремізму» і «тероризму» й дають змогу засуджувати за ними людей, які таких злочинів не вчиняли. Але натомість російська влада ще й посилює вдвічі санкції цих законів. Виходить, що тепер в Росії ті ж самі екстремісти при владі будуть ще жорсткіше судити тих патріотів у Криму, які, як і раніше, не згодні з російським статусом Криму. Як наслідок, у Росії лише зросте кількість політичних в’язнів.
Правники, які базують свою професійну свідомість на міжнародному праві, стверджують, цілком логічно, що чим далі, тим більше російське законодавство є суперечливим, авторитарним, спрямованим проти свободи громадян і проти прав людини. Таке просте питання: чи підпадає обговорення територіального устрою країни, обговорення приналежності до Росії Курильських островів, Калінінграда або Криму під визначення «екстремізму», тобто чи є воно «насильницьким захопленням влади», «насильницьким зміною конституційного ладу» або «організацією незаконних збройних формувань»? Звісно, ні. Тут і без зайвих слів зрозуміло, що згідно з міжнародними нормами захоплення будівель органів влади Криму загоном Гіркіна вночі 27 лютого 2014 року було і є і екстремізмом, і тероризмом, а статті журналістів, у яких про це писали, — то не є екстремізм. Але в Росії все навпаки.
Росія в багатьох випадках діяла всупереч власному законодавству, але Володін мовчить про те, що ця суперечність у законах вимагає визнати їх не чинними з моменту схвалення. Наприклад, 2014 року договір про приєднання Криму підписаний Володимиром Путіним всупереч закону про прийняття нових членів федерації. Цей закон вимагає, щоб територія, з якою підписують договір, мала самостійний статус, але Крим на той момент, тобто 18 березня 2014 року, через один день після «референдуму», а тим більше Севастополь, ще були частиною території України, а не самостійними утвореннями. Більше того, він підписаний з особами, які не мали не лише повноважень на те, а й жодного статусу, як, скажімо, Олексій Чалий.
Досі також не виконані вимоги російського закону про кордон Росії, згідно з яким лінія кордону та пропускні пункти на ній встановлюються обома зацікавленими країнами спільним договором, і тому кордон Росії з Керченської протоки ніколи в порядку, що передбачений російським же законом, на Перекоп не переносився, і як він там проведений і встановлений за якими правилами і за якими законами, — не можуть пояснити навіть у самій Росії.
Зараз, до речі, показовим є процес, який розпочато в США. Представники Republican Study Committee (RSС), який об’єднує 147 законодавців-республіканців у Конгресі США, представили Палаті представників Конгресу США й Білого дому доповідь про зовнішні загрози, в якій обґрунтовано висновок про те, що Росія є спонсором тероризму.
Автори нагадують про вторгнення російських військ до Грузії, анексії Абхазії та Південної Осетії, захоплення Криму та втручання в події на сході України, а також втручання в різних країнах світу, включаючи Сирію, Лівію, Венесуелу та Чорногорію. Крім цього, як заявляють американські законодавці, було використано хімічну зброю для скоєння політичних вбивств у Великобританії, організовані кампанії дезінформації під час виборів у США та інших країнах. Серед претензій — продаж зброї руху «Талібан» в Афганістані, участь російських ПВК у подіях у Лівії, ведення спільних бойових дій в Сирії спільно з бійцями іранського Корпусу вартових ісламської революції та «Хезболли», які визнані в США терористичними. Автори цієї ініціативи хотіли б сподіватися, що США зможуть співпрацювати з Росією, але заявляють при цьому, що за перебування Путіна при владі це неможливо. Санкції, які вже запроваджені Вашингтоном проти Москви за останні шість років, законодавці вважають недостатніми і пропонують півтора десятка нових заходів. Насамперед — це визнання Росії державою-спонсором тероризму. Зараз у списку Держдепартаменту США в цій якості названі лише чотири країни: Іран, Північна Корея, Судан і Сирія. Офіційне визнання спонсором тероризму дозволяє Вашингтону запровадити проти держави додаткові санкції, обмежити або заборонити продаж товарів подвійного призначення, зброї, відмовити в економічній допомозі тощо.
Отже, в боротьбі з тероризмом та екстремізмом голові Держдуми Росії панові В’ячеславу Володіну роботи непочатий край. Тільки починати її треба не з погроз усьому світові екстрадицією в Росію та російською тюрмою, а пильно подивитись навкруги себе.
