Привид тоталітаризму
Тепер він підміняє того, що випустив К. Маркс у Європу, а зараз вийшов з Пекіна з волі Путіна та Сі
Два великі брехуни та укладачі нового етимологічного словника зустрілися в Пекіні, щоб разом потерти чарівну лампу Алладіна, викликавши дух колег Мао-Цзедуна та Сталіна. У середині минулого століття китайські та радянські товариші пліч-о-пліч створювали проекти підкорення Євразії. Але смерть одного із диктаторів миттєво зруйнувала плани. Вже у 60-х роках дружба перейшла у стратегічне військово-політичне протистояння, яке тривало до кінця 90-х років минулого століття. І ось тепер чергову спробу дружити подано світу у вигляді об'ємної заяви, по суті автократичного маніфесту, нового привида, відродженого Путіним та Сі для запуску на простори Азії та Європи.
Незважаючи на багатослівність «лонг-ріда», він містить дві основні думки, звернені до Заходу. По-перше, гарантуйте безпеку для автократії. По-друге, давайте забудемо про права людини, надавши диктаторам право вирішувати долі людей на власний розсуд. Вочевидь, обидві сентенції виражені лексикою з нового етимологічного словника Путіна-Сі, де заклик служити поганим справам виражений прекрасними словами. Цитую: «Сторони звертаються до всіх держав із закликом на користь загального благополуччя зміцнювати діалог та взаємну довіру, поглиблювати взаєморозуміння, відстоювати такі загальнолюдські цінності, як мир, розвиток, рівність, справедливість, демократію та свободу, поважати права народів на самостійний вибір шляху розвитку своїх країн, а також суверенітет та інтереси держав у галузі безпеки та розвитку, захищати міжнародну систему, що спирається на центральну роль ООН, світовий порядок, заснований на міжнародному праві, добиватися справжньої багатосторонності при центральній та координуючій ролі ООН та її Ради Безпеки, сприяти демократизації міжнародних відносин, забезпечувати досягнення миру, стабільності та сталого розвитку на землі». Все це написано Кремлем (про це можна судити за стилістикою) у «відповідний» момент. Агресія проти України, блокування засідань Радбезу ООН з цієї проблеми, ігнорування прав народу на свій шлях без їхнього поясу, заперечення існування нашої держави, заборона на вільне вираження думок усередині Росії, політв'язні, фізичне усунення опонентів режиму… Усі ці гидоти загорнуті у рожевий папір поваги, справедливості та рівності.
Так два узурпатори, відомі своїми зазіханнями на Україну та Тайвань, політикою геноциду проти уйгурів та кримських татар в окупованому Криму, намагаються говорити зі світом мовою моральних авторитетів.
Немає потреби в аналізі кожного абзацу спільної заяви. Досить сказати, що у всіх бідах земної кулі вона звинувачує США, НАТО, Євросоюз, Японію, Австралію, тобто країни та союзи, які мають репутацію демократичних та вільних. І немає у документі несподіванок для світу. Китай та Росія давно голосують в ООН за єдиним планом. Давно вказують на порошину в чужих очах, не помічаючи пеньків у своїх, давно ворожі до свобод людини. Давно бажають контролювати інтернет, тлумачити права людини з точки зору «національних особливостей» та інше. Єдине нове у старій пісні авторитарного дуету – переставляння доданків. Якщо півстоліття тому Пекін догоджав Москві, тепер Москва прислуговує Китаю. Сума ж залишилася незмінною. Багата диктатура допомагає бідній.
Звичайно ж, Кремль намагався звеличити подвиг Путіна, який залишив затишний бункер заради поцілунку Сі. Преса заговорила про злиття Янзи з Москва-річкою у великий океан сучасної політики. І, напевно, такі лідери, як Еммануель Макрон і Олаф Шольц зазнають ревнощів та гіркоти, що відштовхнули Росію, і та у сльозах образ впала на груди Китаю. Однак, вовка хоч як годуй, а він у ліс дивиться, скільки його не погладжуй по шерсті, а ягня задере. Тоталітарні режими ніколи не піддавалися прирученню та дресируванню. Назвіть хоч один приклад із часів Нерона!
Європейське веганство для хижаків лише дратівливий чинник. На жаль!
Важко сказати, як довго триватиме задеклароване об’єднання комуністів Китаю з клептократами Росії. Швидше за все, не більше терміну фізичного життя одного з них. Проте варто констатувати тенденцію: площі автократії ширяться. Подібне радіє подібному (Similis simili gaudet), як казали предки. Немає нічого дивного, що режими країн, що впали в середньовічний маразм, шукають дружбу з економічно успішним Китаєм. Так вони звеличують себе у власних очах співвітчизників. Але чи шукає дружбу той, хто не потребує міцного союзу з відсталими? Озернемося назад. За десять років Німеччина Адольфа Гітлера зробила не менше економічних див, ніж Китай, побудувавши нові фабрики та дороги, здійснивши цілу низку проривів у медицині, науці та техніці. До неї приєдналися багато країн, що опинилися потім субстратом для вирощування ідеї світового німецького панування. Хто гарантуватиме, що таке не повториться в нових формах і бажання панувати Китаєм не виявиться для Росії позою «замку», що трапляється у собак. На що натякнули самі автори спільної заяви, наголосивши, що вони приречені «стояти спиною один до одного».
Але вже без сарказму знову звернемося до семантики. Вживання гарних слів: «демократія, права людини, свобода, загальнолюдські цінності» у документі, що вийшов з-під пера деспотів, крім спотворення смислів означає й вимушену необхідність. У ХХІ столітті вже не можна користуватися термінологією середини минулого. Існують стійкі поняття, що увійшли до звичаїв мільйонів людей на всіх континентах. А значить, вони вміють розпізнавати фальш, як кожна людина, яка звикла пити виноградне вино, відрізнить його від сурогату з винною етикеткою, що задурює голову.
