Реформені дні настали
Кожен божий день відзначений ознаками законодавчого перетворення держави. Видно, основному двигуну реформ, яким у нас завжди є головний держслужбовець, призначений народом на менеджмент всього сущого, здорово накрутили хвоста в тому місці, де він ще когось слухається. Під блакитним куполом виправної установи, покликаної налагодити стару систему на новий лад, раз у раз з'являються мартіни лютери і прибивають до дверей свої 95 тез благополуччя. Далі дверей поки справа не йде, але важливий напрям зусиль. Ми ж розуміємо, як важко з корупційного болота тягти нашого бегемота, що придавив всі гілки влади. А ось американці не розуміють. Щоразу устами то Байдена, то Тіллерсона, то менш високопоставлених осіб висловлюється подив, мовляв, де плоди реформенної діяльності: закон, порядок, справедливість та інше, що входить у назви голлівудських фільмів про боротьбу хороших хлопців з поганими? Ми мовчимо на урядовому рівні - і дарма. Не вміємо пояснювати суть того, що відбувається. Треба аргументувати тим, що добре відомо нашим друзям за океаном. Наприклад, випадком з Альфонсом Капоне. Щоб заскочити одного мафіозі-вбивцю на несплаті податків, американському правосуддю знадобилося 10 років. А у нас сотні альфонсів і полюють за ними альфонси, судять альфонси, реформи проводять альфонси і рекомендації Рекса Тіллерсона виконують теж альфонси. У нас взагалі нікого немає, крім альфонсів. А ті, хто повністю відокремлені від власності, влади і політики, служать або працюють у альфонсів, тому зацікавлені у їхній платоспроможності. Тому правильно робить той колега Тіллерсона, який просто читає вірші Шевченка для тих, хто «полюбив щирим серцем велику руїну».
