Росія: «ігри патріотів»
Черговий скандал у Слідчому комітеті Москви вийшов особливо гучним. Виявилося, що лідер всього злочинного світу Росії Шакро Молодий (Захарій Калашов), за наказом якого завалили легендарного Діда Хасана (Аслана Усояна), всього за 5 млн доларів купив усе Головне слідче управління Слідчого комітету по Москві. Або принаймні першого заступника голови ГСУ і його підлеглих.
Викриття цієї схеми викликало негайну відставку голови Московського ГСУ Олександра Дриманова, який терміново зібрався на пенсію перед самими обшуками у його відомстві. Поки що він ще легко відбувся. Один із його попередників взагалі був засуджений за корупцію. У пресу вкинута версія, ніби на Дриманова тиснув нині заарештовані його перший заступник Денис Нікандров, голова управління власної безпеки відомства Михайло Максименко та заступник Максименка Олександр Ламонов. Вони, мовляв, вимагали звільнити з-під варти товариша і подільника Калашова, і голова ГСУ ніби як не міг протистояти. Але в плані отримання хабара в п'ять мільйонів доларів, з яких Шакро встиг передати тільки один мільйон, колишній голова Московського ГСУ начебто не при ділах.
В останнє віриться через силу, як і в те, що люб'язний Олександр Олександрович, який став головою ГСУ по Москві лише в лютому минулого року, не пропрацювавши на новій посаді і півтора року, злякався своїх підлеглих і закрив очі на їхні махінації на користь Шакро Молодого. Не з пістолетами ж вони увірвалися до нього! Щось підказує, що не з пістолетами, а зі щедрою часткою від калашовського мільйона. І Олександр Олександрович не встояв.
Але ж до цього у Дриманова був багатий і дуже почесний (в особливому значенні) послужний список. З червня 2014 року він очолив, як писала при його призначенні на нову посаду «Российская газета», «спеціально створене управління СК по розслідуванню злочинів, пов'язаних із застосуванням заборонених засобів і методів ведення війни в південно-східних регіонах України. Він керував розслідуванням щодо української льотчиці Надії Савченко і командирів батальйонів «Айдар», «Донбас» і «Дніпро-1», порушував кримінальну справу про геноцид російськомовного населення Донбасу, а також неодноразово виступав з повідомленнями про застосування українською армією заборонених видів зброї - фосфорних і касетних боєприпасів». А до цього, 2008 року, Дриманов керував слідством «за фактами геноциду громадян Південної Осетії» під час російсько-грузинської війни. Не подумайте, що йдеться про численні факти етнічних чисток грузинського населення Південної Осетії, здійснених південноосетинськими бойовиками і російськими військами. Тут мається на увазі нібито мав місце «геноцид народу Південної Осетії», вчинений грузинськими військами. Про це під час п'ятиденної війни щосили кричала російська пропаганда. Але незабаром міжнародні і російські правозахисні організації з'ясували, що жодного геноциду осетинів і близько не було.
А ще героїчний слідчий Дриманов успішно завершив і довів до суду і обвинувального вироку другу справу ЮКОСа, шиту білими нитками ще більшою мірою, ніж перша. Так, такими кадрами в путінській Росії не кидаються. Адже якщо заарештувати його разом із підлеглими у справі Шакро Молодого, то у поважної публіки створиться стійке враження, що і розслідуваннями злочинів проти «народу Донбасу» і «народу Південної Осетії», а також слідством у справах Надії Савченко та Михайла Ходорковського керував досвідчений хабарник, який «кришував» найавторитетнішого кримінального авторитета в Росії, а можливо - і на всьому пострадянському просторі. Навряд чи після цього навіть самі бездумні прихильники російського президента збережуть віру в справедливість відповідних вироків.
Взагалі, посада начальника ГСУ Слідчого Комітету по Москві - гаряча, майже розстрільна. Раз у раз і слідчих цього ГСУ, і його керівників затримують на дуже солідних хабарах, що обчислюються десятками і сотнями тисяч, а то й мільйонами доларів. Що й не дивно: у Москві зосереджені всі основні фінансові потоки Росії. Відповідно і основна маса справ, за які даються такі хабарі, в кінцевому рахунку замикається на високопоставлених керівниках уряду, МВС, ФСБ, Слідчого комітету і прокуратури. І в цих справах проявляється постійне протистояння різних правоохоронних органів.
Відразу постає запитання: чи був зав'язаний на «кришуванні» Калашова сам голова Слідчого комітету Олександр Бастрикін? Найбільш ймовірна відповідь: ні, не був. Річ у тім, що кримінальну справу проти Нікандрова і компанії порушив особисто Бастрикін, оскільки проти таких високопоставлених працівників СК справу може порушити тільки голова або його заступник. Він зробив це після того, як ФСБ представила йому зібрані оперативні матеріали. Після порушення справу, за рішенням заступника генпрокурора Віктора Гриня, було передано не в один із підрозділів СК, як вимагає кримінально-процесуальний кодекс, а в Слідче управління ФСБ. Що, абстрагуючись від давнього протистояння генпрокуратури і СК, виглядає цілком логічним. Важко сподіватися на об'єктивність, коли слідчі СК будуть розслідувати злочини своїх начальників. Якби Бастрикін був частиною цієї корупційної схеми, він би пішов із ними просто до Путіна, як не раз робив генпрокурор Юрій Чайка, коли гучні викриття стосувалися його дітей і осіб із найближчого оточення. Як-не-як, а Бастрикін і Путін - одногрупники, і Олександр Іванович належить до найближчого путінського оточення. І частки з підлеглих він, напевно, не бере, оскільки, як припускають деякі розслідувачі, отримує свою частку з загальнодержавного пирога, як і все ближнє коло.
Не виключено, що Бастрикін все-таки порадився з Путіним і було вирішено справі дати хід через побоювання, що в іншому випадку матеріали, зібрані операми, можуть опинитися за кордоном. Але навряд чи збір матеріалу проти керівництва Московського ГСУ СК ініціював голова ФСБ Олександр Бортніков, людина, близька і до Путіна, і до Медведєва. Раніше він би, напевно, порадився з президентом, і вони б вважали за краще спустити справу на гальмах, хоча б для того, щоб не компрометувати Дриманова, який засвітився у багатьох політично-пропагандистських справах. Швидше за все, розслідування почав хтось із заступників голови ФСБ, і, якщо справу доведуть до суду і вироку, посаду може втратити хтось із заступників Бастрикіна. Або, якщо в подальшому справа розвалиться, постраждає хтось із заступників Бортнікова. Самі ж очільники СК і ФСБ через близькість до перших осіб держави, як і раніше, залишаються непотоплюваними.
Взагалі ж справа Шакро Молодого мала б послужити для Путіна тривожним сигналом. Високопосадовці силових відомств починають ризикувати вести власну гру, що ще більше ускладнює ситуацію в російській політичній еліті, яка і без того налякана постійними перетасовками високопоставлених силовиків і раптовими смертями деяких із них.
